<<
>>

Діагностика вагітності

Сучасний скринінг-тест, який дозволяє визначити вагітність уже в перші дні за­тримки очікуваної менструації, заснований на визначенні рівня в-субодиниці хоріо- нічного гонадотропіну людини (β-XΓΛ) у крові або сечі.

Через 7 днів після запліднен­ня (4-5 днів після імплантації) рівень ХГЛ у сироватці крові дорівнює 25 мМО/мл і може бути визначений при імуноферментному аналізі. Визначення ХГЛ у сечі («тест на вагітність») має таку саму чутливість (тест буде позитивним при рівні ХГ 25 мМО/ мл). Хоріонічний гонадотропін людини продукується синцитіотрофобластом і пла­центою, досягає піка (100 000 мМО/мл) у сироватці крові в терміні 10 тиж гестації (60 днів після запліднення), зменшується протягом другого триместру (до 5000 мМО/ мл через 100-130 днів) і потім знову дещо підвищується до 20 000-30 000 мМО/мл у третьому триместрі.

При нормальній матковій вагітності рівень ХГЛ збільшується вдвічі кожні 48­60 год протягом перших 8 тиж. При ектопічній (позаматковій) вагітності рівень ХГЛ підвищується більш повільно і в меншій мірі. При загрозі викидня рівень ХГЛ змен­шується перед експульсією плодового яйця. Точність цього методу зменшують ті об­ставини, що в 15 % випадків при нормальній вагітності ХГЛ збільшується повільніше, а в 17 % випадків позаматкової вагітності його рівень адекватно збільшується.

Діагноз вагітності підтверджується даними ультразвукового дослідження. За до­помогою сучасного ендовагінального ультразвукового дослідження можливе визна­чення плодового яйця з серцевою діяльністю при рівні ХГЛ 1000-1500 мМО/мл, що відповідає 24 дням після запліднення. Плодове яйце (гестаційний мішок) повинне чітко візуалізуватися в матці з 5 тиж гестаційного віку (відповідає рівню в-ХГЛ від 1500 до 2000 мМО/мл), а серцебиття ембріона — з 6 тиж (відповідає рівню в-ХГЛ від 5000 до 6000 мМО/мл).

Хибнопозитивний тест на вагітність може бути за наявності ХГЛ-продукуючих пухлин, гемолізу, ліпідемії або лабораторної помилки.

Хибнонегативні результати тесту звичайно пов’язані з меншим терміном очіку­ваної вагітності, при якій рівень ХГЛ знаходиться ще поза межами діагностичних можливостей методу.

Серцебиття плода визначається аускультативно з 20 тиж (стетоскопом, або фе- тоскопом), електронними методами (ультразвукова допплерометрія) — з 10 тиж вагіт­ності.

Рухи плода вагітна починає відчувати між 16 (вагітні повторно) і 18-20 тиж (вагітні вперше).

Очікувану дату пологів (ОДП) вираховують за формулою Негеле:

ОДП = ОМ + 7 днів — 3 міс + 1 рік,

де ОМ — перший день останньої менструації. вагітність у середньому триває 280 днів від першого дня останньої менструації. Якщо відома дата овуляції (при застосуванні допоміжних репродуктивних технологій), ОДП вираховується додаванням 266 днів. Ця дата повинна бути встановлена і розміри матки визначені обов’язково при пер­шому візиті вагітної до лікаря (першому зверненні). При непевній (невідомій) даті першого дня останньої менструації гестаційний вік і очікувана дата пологів встанов­люються при ультразвуковому дослідженні. Помилка при визначенні гестаційного віку за даними УЗД може дорівнювати 7-8 % і зростає при збільшенні віку плода. Помилка при ультразвуковому визначенні гестаційного віку плода становить при­близно 1 тиж у І триместрі, 2 тиж — у ІІ триместрі та 3 тиж — у ІІІ триместрі вагіт­ності («правило пальця»). Вимірювання куприково-тім’яного розміру ембріона в першій половині І триместру вагітності дозволяє зменшити помилку у визначенні ге- стаційного віку до 3-5 днів.

Очікувану дату пологів можна орієнтовно визначити за датою відчуття рухів пло­да. У жінок, які народжують уперше, до цієї дати додають 22 тиж, повторно — 24 тиж. Очікувану дату пологів вираховують також від дати першого звернення до лікаря (встановлення діагнозу вагітності за клінічними даними — розмірами матки). Помил­ка буде меншою при зверненні вагітної до 12 тиж гестації. І, нарешті, очікувана дата пологів може бути визначена за початком допологової відпустки, додаючи до цієї дати 10 тиж.

Спеціальні акушерські календарі полегшують визначення дати пологів лікарем.

Ендокринні, фізіологічні й анатомічні зміни, які супроводжують вагітність, поляг­ли в основу її класичних передбачуваних, ймовірних та достовірних симптомів та оз­нак (табл. 7.1).

Нудота і блювання. вагітність нерідко характеризується розладами травної сис­теми, особливо розвитком нудоти і блювання. Так звана «вранішня нудота і блюван­ня» звичайно з’являються в першій половині дня, але через кілька годин зникають. Інколи цей стан триває довше і виникає в інший час. Цей симптом з’являється близь­ко 6-го тижня гестаційного віку, спонтанно зникає через 6-12 тиж. Причина цього стану точно не відома, але вважають, що він пов’язаний з підвищенням рівнів естро­генів та прогестерону; більшою чутливістю до ХГЛ, або з особливою ізоформою ХГЛ

Класичні симптоми й ознаки вагітності

Таблиця 7.1

Передбачувані Ймовірні Достовірні
1. Нудота і блювання

2. Почастішання сечови­пускання

3. Стомлюваність

4. Відчуття вагітною рухів плода

5. Затримка менструації

6. Зміни у молочних за­лозах

7. Ціаноз слизової обо­лонки піхви та шийки матки

8. Збільшення пігмента­ції шкіри і поява смуг вагітності

1. Зміни форми, розміру та консистенції матки

2. Збільшення живота

3. Анатомічні зміни шийки матки

4. Скорочення Брексто­на — Гікса

5. Балотування

1. Ідентифікація ембріо­на і плода при ультра­звуковому дослідженні

2. Ідентифікація серце­вої діяльності плода

3. Реєстрація рухів пло­да лікарем

(зменшена кількість сіалових кислот), який має більшу тиротропну активність і діє через рецептори тиротропного гормону, або, що викликає стан, подібний до йодної атаки. Згідно з іншою гіпотезою, у таких жінок наявна субклінічна гіпофункція над­ниркових залоз, яка нормалізується у ІІ триместрі.

Почастішане сечовипускання. В І триместрі збільшення матки призводить до зро­стання тиску на сечовий міхур, що може викликати часте сечовипускання. При про­гресуванні вагітності частота сечовипускання нормалізується завдяки тому, що мат­ка піднімається у черевну порожнину. Почастішання сечовипускання може знову з’я­витися наприкінці вагітності внаслідок опущення голівки плода в порожнину таза, що зменшує ємність сечового міхура.

Затримка менструації у жінки репродуктивного віку понад 10 днів потребує обо­в’язкового виконання тесту на вагітність. Затримка менструації може також бути ви­кликана ановуляцією або персистенцією жовтого тіла. Інколи у жінок під час імплан­тації бластоцисти в ендометрій (через 1 тиж після овуляції та фертилізації, тобто че­рез 3-3,5 дні після останньої менструації) виникають незначні кров’яні виділення — ознака Гартмана, що може призвести до неточного визначення гестаційного віку. Такі кров’яні виділення є більш характерними для вагітних повторно, ніж для вагітних вперше.

Зміни цервікального слизу. З 7-го по 18-й день овуляторного менструального цик­лу цервікальний слиз є рясним, прозорим, добре розтягується і при висушуванні на предметному склі утворює картину «листка папороті». Це пов’язано з високим вмістом у слизу хлориду натрію (естрогенний вплив). Після 21-го дня циклу під дією прогестерону вміст хлориду натрію зменшується і слиз стає більш щільним, білува­тим і не утворює картини «листка папороті».

Зміни молочних залоз при вагітності є більш характерними для жінок, які наро­джують вперше і проявляються нагрубанням і збільшенням чутливості або болючі­стю молочних залоз.

Зміни кольору слизової оболонки матки (ознака Чедвіка) — поява ціанотичного або пурпурно-червоного відтінку слизової оболонки піхви і шийки матки.

Збільшення пігментації шкіри. У вагітних спостерігається посилена пігментація серединної лінії живота від симфізу до пупка ((linea nigra), навколососкових кружа­лець. Поява смуг вагітності (striae gravidarum) пов’язана з особливостями будови шкіри.

Зміни розміру, форми та консистенції матки. Протягом перших кількох тижнів мат­ка збільшується переважно у передньозадньому діаметрі (починаючи з 5-6 тиж), пізніше вона стає кулястою і в терміні 12 тиж має діаметр близько 8 см. Отже, при бімануальному дослідженні збільшення матки можна виявити з 5-6-го тижня вагіт­ності. У 6-8 тиж гестації проявляються зміни консистенції шийки матки: вона розм’­якшується, цервікальний канал дещо розкривається і може пропускати кінчик паль­ця; шийка стає більш рухливою (ознака Губарева — Гаусса).

Ознака Гегара. В терміні 6-8 тиж вагітності при бімануальному гінекологічному дослідженні можна виявити розм’якшення перешийка.

Ознака Гентера І — поява гребенеподібного виступу на передній поверхні тіла матки вздовж середньої лінії, який не поширюється на дно, задню поверхню матки і шийку матки.

Ознака Гентера ІІ — гіперантефлексія матки, пов’язана з розм’якшенням її пере­шийка; з’являється з 7-8-го тижня вагітності.

Ознака Снєгірьова — скорочення матки «під пальцями» під час бімануального гіне­кологічного дослідження.

Ознака Піскачека — збільшення ділянки дна матки на боці імплантації (помітно з 5-6-го тижня вагітності).

Таблиця 7.2

Відповідність висоти дна матки терміну вагітності

Тижні вагітності Положення дна матки
12

15

20

26

32

36

40

Над симфізом

Посередині між пупком і симфізом

На рівні пупка

На 6 см вище пупка

На 6 см нижче мечоподібного відростка груднини

На 2 см нижче мечоподібного відростка груднини

На 4 см нижче мечоподібного відростка груднини

Збільшення живота. В терміні 12 тиж матка звичайно пальпується над симфізом через передню черевну стінку. При прогресуванні вагітності висота дна матки над симфізом (у см) приблизно відповідає терміну вагітності (в тижнях) (табл. 7.2).

Скорочення Брекстона — Гікса. Протягом вагітності у матці відбуваються скоро­чення її мускулатури, звичайно неболючі, які можуть посилюватися при пальпації або масажі матки — так звані скорочення Брекстона — Гікса (ознака маткової вагіт­ності, на відміну від абдомінальної). Частота таких скорочень збільшується в останні дні вагітності, особливо у нічні години. Скорочення Брекстона — Гікса наприкінці вагітності є ознакою підготовки матки до пологів.

Балотування. В середині вагітності об’єм плода є меншим порівняно з об’ємом ам- ніотичної рідини (навколоплідних вод), тому при збільшенні тиску на матку (при пальпації) плід «відштовхується» і знову повертається у попереднє положення. В другій половині вагітності можна пальпувати зовнішні контури і частини плода, особ­ливо в кінці третього триместру і визначити балотування голівки плода.

<< | >>
Источник: Запорожан В. М., Цегельський М. Р., Рожковська Н. М.. Акушерство і гінекологія. Підручник: У 2-х томах. Т. 1. — Одеса: Одес. держ. мед. ун-т,2005. — 472 с.. 2005

Еще по теме Діагностика вагітності: