<<
>>

Фіброкістозна хвороба

Епідеміологія. Фіброкістозні зміни молочної залози включають широкий спектр клінічних проявів внаслідок надмірної стромальної відповіді на дію гормонів і факторів росту. Вони включають кістозні зміни, вузлуватість, стромальну проліферацію та епіте­ліальну гіперплазію.

За відсутності атипової гіперплазії фіброкістозні зміни не асоцію­ються зі зростанням ризику раку молочної залози. Пік захворюваності спостерігається 32 і 40 роками, хоча фіброзно-кістозні зміни можуть персистувати протягом усього життя жінки.

Діагностика. Пацієнтки з фіброкістозною хворобою скаржаться на нагрубання, біль і чутливість молочної залози. Можуть мати місце кілька локальних симптомних зон в обох молочних залозах, які дуже варіюють протягом менструального циклу. Ультрасо- нографія і мамографія виконуються при підозрі на малігнізуючий характер ураження.

Лікування. Симптоми фіброзно-кістозної хвороби молочних залоз часто регресують при зменшенні вживання пацієнткою нікотину і кофеїну. Високі дози вітаміну Е (600 МО на день протягом 8 тиж), олія первоцвіту, мастодинон, мастогран можуть по­кращити симптоми у багатьох пацієнток. Прогестини можуть використовуватись як орально, так і вагінально, і ректально (у супозиторіях), а також місцево у вигляді геле- вих аплікацій на молочні залози (дюфастон, утрожестан, прожестогель тощо). Якщо симптоми персистують або посилюються, призначають даназол (данол) по 200-400 мг/ день протягом 4-6 міс. Побічні ефекти даназолу пов’язані з його андрогенною дією і включають аменорею, збільшення маси тіла, гірсутизм, зниження тембру голосу, акне і дисфункцію печінки. Іншим можливим варіантом лікування є застосування тамоксифе­ну, 10-20 мг 1 раз на день з 5-го по 25-й день циклу протягом 4 міс. Антиестрогенний ефект тамоксифену полягає у зв’язуванні естрогенових рецепторів (селективний моду­лятор естрогенових рецепторів).

Деякі автори пропонують застосування бромкриптину (парлоделу) дозою 2,5 мг/день.

Фіброаденома

Епідеміологія. Фіброаденоми молочної залози є доброякісними пухлинами з епітелі­альним і стромальним компонентом. Вони є найбільш частим захворюванням молочних залоз у жінок віком до 32 років.

Діагностика. Фіброаденоми часто пальпуються при об’єктивному обстеженні молоч­них залоз як округлі, чітко окреслені, рухливі тверді ураження, які є губчастими і небо­лючими, діаметром 1-5 см. Ураження понад 5 см називають велетенськими фіброадено­мами і потребують виключення діагнозу листоподібної цистосаркоми (cystosarcoma phyllodes). Вони звичайно є солітарними (поодинокими), але можуть спостерігатись і численні ураження, які є білатеральними в 25 % випадків. Ці утворення звичайно підля­гають змінам протягом менструального циклу, вагітності і застосування оральних кон­трацептивів.

Лікування. Молодим пацієнткам з класичними симптомами фіброаденоми і відсут­ності раку молочної залози в сімейному анамнезі рекомендують обстеження. При підозрі на злоякісне ураження, обтяженому сімейному анамнезі, виконують аспіраційну біоп­сію. При великих розмірах або підозрілих даних аспіраційної біопсії виконують ексци­зію утворення у межах здорових тканин (ексцизійна біопсія) з метою видалення пухли­ни і визначення гістологічного діагнозу.

<< | >>
Источник: Запорожан В. М., Цегельський М. Р., Рожковська Н. М.. Акушерство і гінекологія. Підручник: У 2-х томах. Т. 2. — Одеса: Одес. держ. мед. ун-т,2005. — 420 с.. 2005

Еще по теме Фіброкістозна хвороба: