ІНФЕКЦІЇ, ЩО ПЕРЕДАЮТЬСЯ СТАТЕВИМ ШЛЯХОМ

Шифр МКХ-10 — А-56, А-60.0

Інфекції, що передаються статевим шляхом (ІПСШ), — це група найбільш поши­рених інфекцій статевих шляхів, які спричинює невелика кількість мікроорганізмів (бактерій, вірусів та грибків).

Тактика ведення та консультування пацієнтки

Скарги: виділення зі статевих шляхів.

Анамнез:

— коли з'явилися виділення;

— коли був останній статевий контакт;

— чи використовувалися презервативи;

— кількість статевих партнерів;

— зв'язок між скаргами і статевим контактом;

— подібні симптоми у партнера;

— наявність подібних чи симптомів ІПСШ в анамнезі;

— лікування антибіотиками протягом останніх 3 місяців;

— алергійні реакції;

— менструальний цикл та вагітності в анамнезі.

Оцінка ризику ІПСШ:

— заняття пацієнтки; деякі заняття можуть мати підвищений ризик, наприклад надання сексуальних послуг;

— більш одного партнера протягом останніх 3 місяців;

— чи має партнер симптоми ІПСШ, чи проходив він лікування з приводу ІПСШ;

— заняття партнера;

— чи був партнер у від’їзді протягом останніх 3 місяців;

— чи мав партнер інших сексуальних партнерів протягом останніх 3 місяців.

Обстеження:

— огляд шкірних покривів;

— огляд порожнини рота на наявність виразок та ерозій;

— огляд долонь та стоп;

— огляд живота, передньої черевної стінки;

— пальпація пахових лімфовузлів (збільшення, болючість).

Огляд зовнішніх статевих органів: промежини, анальної ділянки. Руками у рука­вичках відсовуються великі соромітні губи і оглядаються малі соромітні губи та вхід у піхву.

Огляд у дзеркалах: шийка матки та цервікальний канал (відкритий чи закритий), піхвові склепіння; при виведенні дзеркала оглядаються стінки піхви.

Звертається увага на:

— висипання, подряпини на шкірі;

— лобкові воші та гниди;

— кондиломи, ерозії, виразки;

— колір, кількість та запах виділень із піхви;

— характер виділень із цервікального каналу: прозорі слизові, слизово-гнійні, гнійні, із домішкою крові.

Бімануальний огляд: пальпація шийки матки, матки, ділянки придатків, склепінь піхви.

При огляді звертається увага на:

— болючість, наявність пухлиноподібного утворення у ділянці придатків матки, збільшення матки та придатків, стан склепінь піхви;

— біль при русі шийки матки свідчить про наявність ЗЗОТ. Проводиться/направляється на лікування.

Консультування/інформування про ІПСШ/ВІЛ/СНІД.

Контакти: переконуються, що сексуальний партнер одержує лікування. Презервативи: рекомендується використання та по можливості надаються презер­вативи.

Мікроорганізми, що спричинюють вагініти:

— Candida albicans.

— Trichomonas vaginalis.

— Gardnarella vaginalis.

— Micoplasma hominis.

— Micoplasma genitalium.

— Ureaplasma urealiticum.

Мікроорганізми, що спричинюють цервіцити:

— Neisseria gonorrhoea.

— Chlamydia trachomatis.

Нижче наведено алгоритм клінічного обстеження жінок із ІПСШ:

1. Скарги на:

— біль внизу живота;

— значні виділення зі статевих шляхів;

— свербіж та/або печію у ділянці статевих органів;

— безплідність;

— пухирцеві висипання;

— появу папілом у ділянці статевих шляхів, на промежині;

— мажучі кров’янисті виділення при непорушеному менструальному циклі.

2. Анамнез:

— коли з’явилися виділення;

— коли був останній статевий контакт;

— чи використовувалися презервативи,

— кількість статевих партнерів;

— зв’язок між скаргами та статевим контактом;

— подібні симптоми у партнера;

— наявність подібних симптомів ІПСШ в анамнезі;

— чи використовувалися при лікуванні антибіотики;

— алергічні реакції.

3. Оцінка ризику ІПСШ:

— пацієнтка із групи підвищеного ризику;

— більш одного партнера;

— чи має партнер симптоми ІПСШ;

— чи проходив він лікування з приводу ІПСШ;

— партнер із групи підвищеного ризику.

4. Огляд:

— шкірних покривів та слизових на наявність виразок;

— долонь та стоп;

— живота, передньої черевної стінки;

— зовнішніх статевих органів, промежини.

5. Пальпація:

— пахових лімфовузлів (збільшення, болючість).

6. Огляд у дзеркалах:

— шийки матки та цервікального каналу;

— піхвових склепінь, стінки піхви.

7. Взяття матеріалу та перехід до лабораторного етапу діагностики ІПСШ

Алгоритм лабораторного обстеження жінок з ІПСШ подано на рис. Д. 30.

Рис. Д.30. Алгоритм лабораторного обстеження жінок з ІПСШ

Лікування вагінального кандидозу (1):

Системне антимікотичне лікування:

— тріазол (флуконазол) — перорально по 150 мг одноразово або по 50 мг протя­гом семи днів,

або

— ітроконазол (орунгал) — перорально по 200 мг 2 рази на день протягом одного дня. Місцеве антимікотичне лікування:

— клотримазол — по 1 вагінальній таблетці (200 мг) 1 раз на день протягом 3 днів. Доза 500 мг щотижнево може бути використана при рецидивуючому кандидозі, або

— міконазол — по 1 вагінальній свічці (400 мг) щоденно протягом 3 днів, або до­зою 1200 мг одноразово.

Існує ціла низка інших препаратів.

Імуномодулятори рослинного походження (за показаннями).

Відновлення нормального біоценозу піхви препаратами, що містять L. acido­philus, L. bifidus, L. bulgaricus, S. thermophilus.

При вагітності (ІІ та ІІІ триместр) і лактації призначаються препарати тільки місцевої дії.

Критерії виліковності вагінального кандидозу:

1. Відсутність скарг.

2. Відсутність клінічних проявів кандидозу протягом року.

3. Лабораторне підтвердження відсутності кандидозу.

4. Подальше спостереження проводиться тільки за жінками із персистуючими симптомами та наявністю чотирьох і більше рецидивів із клінічними проявами про­тягом року.

Алгоритм виділення із піхви подано на рис. Д.31(2).

Критерії діагностики бактеріального вагінозу:

Критерії Амсела (необхідна наявність трьох симптомів із нижченаведених чоти­рьох):

1.

2. Підвищення рН піхвових виділень > 4,5.

3. Позитивний амінний тест (наявність «рибного запаху» після додавання краплі 10%-го розчину КОН).

4. Наявність «ключових клітин» при прямій мікроскопії мазка.

Лікування бактеріального вагінозу (2)

Системне лікування:

— метронідазол по 400-500 мг перорально двічі на день протягом 5-7 днів (пре­парат першого вибору).

Місцеве антибактеріальне лікування:

— кліндаміцин (далацин) — по 1 вагінальній свічці протягом 7-10 днів.

Відновлення нормального біоценозу піхви препаратами, що містять біфідо- та лактобактерії, після антимікотичного лікування:

— вагілак — по 1 вагінальній свічці щоденно протягом 10 днів.

При вагітності (ІІ та ІІІ триместр) і лактації призначаються препарати тільки місцевої дії. Запобігання використання високих доз.

Критерії виліковності бактеріального вагінозу:

1. Відсутність скарг.

2. Відсутність клінічних проявів вагінозу протягом року.

3. Відсутність лабораторних даних щодо вагінозу.

4. Подальше спостереження проводиться тільки за жінками із персистуючими симптомами.

Алгоритм виділення із піхви подано на рис. Д.32(3).

Лікування вагінального трихомонозу (3).

Проводиться одночасне лікування статевих партнерів за епідеміологічними пока­заннями.

Системне антипротозойне лікування:

— метронідазол по 500 мг перорально двічі на день протягом 5-7 днів (препарат першого вибору).

Місцеве лікування:

— метронідазол по 500 мг (1 вагінальній свічці) протягом 7-10 днів. Імуномодулятори (призначаються після дослідження імунного статусу): солкотриховак К — вакцинація по 0,5 мл через 2 тижні, 3 ін’єкції.

Відновлення нормального біоценозу піхви препаратами, що містять L. acidophilus, L. bifidus, L. bulgaricus, S. thermophilus.

При вагітності (ІІ та ІІІ триместр) та лактації призначаються препарати тільки місцевої дії. Запобігання використання високих доз.

Критерії виліковності вагінального трихомонозу:

1.

2. Відсутність клінічних проявів та лабораторних даних, що свідчать про трихо­моноз протягом 2-3 менструальних циклів.

3. Подальше диспансерне спостереження проводиться за жінками із персистую- чими симптомами.

Лікування генітального хламідіозу (4)

Проводиться одночасне лікування статевих партнерів за епідеміологічними пока­заннями.

Системне антибактеріальне лікування:

— азитроміцин (напівсинтетичний макролід) перорально 1,0 г в 1 день, у подаль­шому по 0,5 1 раз на добу протягом 3 днів, або кларитроміцин — перорально по 250 мг 2 рази на добу протягом 7-14 днів, або рокситроміцин — перорально по 0,3 г 2 рази на добу протягом 10-14 днів.

Імуностимулятори (призначаються після дослідження імунного статусу):

— циклоферон — внутрішньом’язово по 250 мкг через день № 5.

Антимікотичні препарати з метою профілактики кандидозу:

— флуконазол — перорально по 50 мг через день до 10 днів.

Місцеве лікування:

— еритроміцин — мазеві вагінальні аплікації протягом 10-14 днів.

Відновлення нормального біоценозу піхви препаратами, що містять L. acido­philus, L. bifidus, L. bulgaricus, S. thermophilus.

Вакцинотерапія (при стійкій ремісії):

— антихламідійний імуноглобулін людини — внутрішньом’язово по 1,5 мл 1 раз на три дні № 5.

При вагітності (ІІ та ІІІ триместр) та лактації за наявності клінічних проявів при­значаються:

— еритроміцин — перорально по 500 мг 2 рази на добу протягом 7 днів або спіра- міцин — перорально по 3 млн 2 рази на добу протягом 7-10 днів.

Критерії виліковності генітального хламідіозу:

1. Культуральний, імунофлюоресцентний, серологічний метод — через 2 тижні після лікування; ПЛР — через 3-4 тижні після лікування.

2. Повторний скринінг жінок через кілька місяців після лікування може бути ефек­тивною стратегією для виявлення хламідійного реінфікування та попередженням за­хворюваності серед осіб групи ризику, наприклад підлітків.

Алгоритм виділення із піхви подано на рис. Д.33(4).

Лікування мікоплазмозу/уреаплазмозу (5, 6).

Проводиться одночасне лікування статевих партнерів за епідеміологічними пока­заннями.

Системне антибактеріальне лікування:

— доксициклін — перорально по 0,1 г 2 рази на добу протягом 7-10 днів або кла- ритроміцин — перорально по 0,5 г 2 рази на добу протягом 10-14 днів.

Імуностимулятори (призначаються після дослідження імунного статусу):

— циклоферон — внутрішньом’язово по 250 мкг через день № 5.

Антимікотичні препарати з метою профілактики кандидозу:

— флуконазол — перорально по 50 мг через день до 10 днів.

Місцеве лікування:

— еритроміцин — мазеві вагінальні аплікації протягом 10-14 днів.

Відновлення нормального біоценозу піхви препаратами, що містять L. acido­philus, L. bifidus, L. bulgaricus, S. thermophilus.

При вагітності (ІІ та ІІІ триместр) та лактації при наявності клінічних проявів призначаються:

— еритроміцин — перорально по 500 мг 2 рази на добу протягом 7 днів або спіра- міцин — перорально по 3 млн 2 рази на добу протягом 7-10 днів.

Критерії виліковності уреаплазмозу:

Культуральний, імунофлюоресцентний, імуноферментний метод, тест на уреазу — через 2-3 тижні після лікування; ПЛР — через 3-4 тижні після лікування.

Алгоритм виділення із піхви (5, 6) подано на рис. Д.34(5), Д34(6).

Рис. Д.34. Алгоритм виділення із піхви (5)

Лікування генітального герпесу (7).

Лікування первинного епізоду генітального герпесу:

Системні противірусні препарати:

— ацикловір — перорально по 200 мг 5 раз на добу протягом 5 днів або

— фамцикловір — перорально по 250 мг 3 рази на добу протягом 5 днів, або

— валацикловір — перорально по 200 мг 5 разів на добу протягом 5 днів.

Рис. Д.35. Алгоритм виділення із піхви (6)

Місцеве лікування:

— ацикловір — крем наноситься на місця уражень 5 раз на добу протягом 5-10 днів.

Імуномодулятори:

— циклоферон — внутрішньом’язово по 250 мкг через день № 10.

Знеболюючі, вітамінотерапія, антиоксиданти

Вакцинотерапія (після лікування при стійкій ремісії):

— вакцинація герпетичною вакциною (через 2 місяці після лікування) проводить­ся внутрішньошкірно на згинальній поверхні передпліччя по 0,2 мл 1 раз на 3 дні, всього 5 ін’єкцій. Перерва 2 тижні — і ще 5 ін'єкцій по 0,2 мл 1 раз на тиждень. У разі появи герпетичних висипань проміжки між ін'єкціями збільшуються у 2 рази.

Лікування рецидивуючого генітального герпесу:

Системні противірусні препарати:

— ацикловір 200 мг 5 разів на день протягом 5 днів, потім підтримуюча терапія 200 мг 4 рази на день протягом 2 тижнів.

Існує ціла низка інших противірусних препаратів.

Подальше лікування таке саме, як при лікуванні первинного епізоду генітально­го герпесу.