Нестримне блювання вагітних (hyperemesis gravidarum)
Ранкова нудота і блювання вагітних часто супроводжує ранні терміни вагітності (88 % вагітностей) і звичайно є проявом адаптації шлунково-кишкового тракту до вагітності. Причинами цього стану вважають дію хоріонічного гонадотропіну, тиреотропного гормону або внутрішніх інтестинальних (кишкових) гормонів.
Цей стан розглядають як розлад рухливості шлунково-кишкового тракту, що спричинює клінічні симптоми цієї проблеми. Незважаючи на нудоту і блювання, пацієнтки звичайно зберігають баланс рідини, електролітів і масу тіла.Нестримне блювання вагітних супроводжується розвитком дегідратації та дисбалансу електролітів.
Лікування і прогноз. У вагітних пацієнток із нестримним блюванням патологічні симптоми можуть бути присутніми навіть у ІІІ триместрі вагітності і, рідко, до пологів. Метою лікування цього ускладнення є підтримування адекватного балансу живильних речовин, води і електролітів, симптоматична терапія нудоти і блювання.
При розвитку дегідратації та гіпохлоремічного алкалозу пацієнток госпіталізують і виконують внутрішньовенне введення ізотонічних розчинів (фізіологічний розчин натрію хлориду, розчин Рінгера, 5%-й розчин глюкози та ін.) і корегують електролітний дисбаланс (панангін, магнію сульфат, аспаркам тощо). Для зменшення нудоти і блювання використовують антиеметичні препарати (метоклопрамід, церукал, аміназин, компазин, тиган, реглан, фенегран). У тяжких випадках застосовують дропери- дол і зофран. Антиеметики вводять внутрішньовенно, внутрішньом’язово або в супозиторіях. Орального призначення медикаментів намагаються уникати (посилення блювотного рефлексу). В рідкісних випадках пацієнтки в тяжкому стані потребують парентерального харчування протягом вагітності. При адекватній регідратації і харчуванні результати вагітності звичайно є добрими.
Гострий апендицит при вагітності зустрічається з такою самою частотою, що і в загальній популяції (1:1500 пологів).
Діагноз апендициту при вагітності може бути утрудненим, особливо в ІІ половині вагітності. Нудота, анорексія, помірний лейкоцитоз можуть сприяти помилковій діагностиці. Крім того, апендицит слід диференціювати з гострою гінекологічною патологією (перекручування придатків матки, некроз міоматозного вузла). Так, запізніла діагностика апендициту наявна у 18 % пацієнток у ІІ триместрі і в 75 % — у ІІІ триместрі. Під час вагітності очеревина передньої черевної стінки пересуваєтся догори, що може сприяти появі вагального рефлексу і генералізації болю. Апендикс у вагітних звичайно локалізується в типовому місці. Частота розриву апендиксу у вагітних є дещо вищою (55 %), ніж середня. В І половині вагітності може бути виконана лапароскопічна апендектомія.Гострий панкреатит ускладнює < 0,1 % вагітностей і розвивається переважно в ІІІ триместрі, що пов’язано з підвищенням рівня тригліцеридів у плазмі крові. Групу ризику становлять пацієнтки з холециститом, гіпертензією, алкоголізмом. Ускладнення для матері можуть бути тяжкими і включають гіпотензію, гіпоглікемію, ацидоз, застійну серцеву недостатність, легеневі крововиливи. Материнська смертність може сягати 10 %, перинатальна — 10-40 %.
Діагностика базується на наявності нудоти, блювання, болю в епігастрії, що поширюється на ділянку спини і стає оперезуючим. Патогномонічною ознакою є підвищення в крові активності амілази і ліпази, гіпокальціємія, але їх рівень не завжди відповідає тяжкості захворювання.
Лікування включає аналгезію, призначення спазмолітичних засобів, припинення орального вживання їжі для зменшення секреції підшлункової залози, назогастраль- ну аспірацію, внутрішньовенну гідратацію, антибактеріальну терапію введення пре- паратів-інгібіторів фібринолізу (гордокс, контрикал). Потреба в хірургічному лікуванні виникає рідко.
Звичайно проводять вагінальне розродження з профілактикою кровотечі в пологах.
Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки в 20-25 % випадків може загострюватися під час вагітності, що супроводжується болем в епігастрії, пов’язаним з вживанням їжі, що зменшується після блювання, вживання лужних розчинів, а також диспептичними розладами (нудота, відригування, метеоризм).
Діагностика базується на даних фіброгастроскопії, дослідження базальної секреції шлунка. Лікування включає призначення відповідної дієти, антацидних і в’яжучих препаратів, спазмолітиків, холінолітиків.Гострий холецистит і холедохолітіаз за відсутності ефекту від консервативного ведення (внутрішньовенна інфузійна, антибактеріальна терапія, припинення орального прийому їжі та препаратів) підлягають оперативному лікуванню. Лапароскопіч- не хірургічне втручання є методом вибору в І половині вагітності. Лапароскопія зменшує операційну травму, маніпуляції з маткою, скорочує відновний період і повернення до звичайної дієти, отже, зменшує ризик передчасних пологів порівняно з відкритою хірургією. При загрозі передчасних пологів у післяопераційному періоді рекомендують токоліз в-адреноміметиками.
Оцінку стану плода у разі необхідності оперативного втручання звичайно проводять безпосередньо до і відразу після оперативного втручання. В ІІІ триместрі вагітності післяопераційний догляд і моніторинг рекомендують проводити в акушерському відділенні.
Геморой при вагітності зустрічається у 1/3 пацієнток. Зростання частоти випадків геморою пов’язане з частими запорами, зростанням венозного тиску в прямій кишці і збільшенням внутрішньоабдомінального тиску. Легкі форми геморою звичайно піддаються лікуванню при застосуванні дієти з високим вмістом харчових волокон, послаблюючих засобів і гемороїдальних супозиторіїв. У тяжких випадках виконують перев’язку гемороїдальних судин, а при розвитку тромбозу і стійкого больового синдрому — гемороїдектомію.