Овуляція
Рис. 9.6. Овуляція граафового фолікула: а — граафів фолікул; б — овуляція; в — жовте тіло:
1 — фолікулярна печера; 2 — внутрішня тека-оболонка; 3 — гранульозні клітини; 4 — перше полярне тільце; 5 — ооцит у ІІ мейотичному діленні; 6 — яйценосний горбок (cumulus oophorus); 7 — строма яєчника; 8 — зовнішня тека-оболонка; 9 — кровоносні судини; 10 — лютеїнові клітини; 11 — фібрин
Наприкінці фолікулярної фази рівень естрогенів значно зростає і досягає критичного (пікового) значення (> 200 пг/мл), що спостерігається протягом близько 50 год, що є тригером для передньої частки гіпофіза щодо звільнення максимальної кількості ЛГ.
Цей позитивний зворотний зв’язок між підвищенням рівня естрогенів і зростанням концентрації ЛГ посилюється низьким рівнем прогестерону. Овуляція виникає внаслідок індукованого ЛГ розриву фолікула і звільнення зрілої яйцеклітини приблизно через 3436 год після початку підвищення рівня ЛГ або через 10-12 год після досягнення піка ЛГ (рис. 9.6). Пік ЛГ ініціює відновлення мейозу в ооциті, спричинює лютеїнізацію гранульозних клітин фолікула і стимулює синтез простагландинів і прогестерону, необхідний для розриву фолікула. Дегенеративні зміни у стінці фолікула можуть розвиватися внаслідок деструкції колагену, що спричинює як пасивне зменшення, так і розрив фолікула. Простагландини і лізосомальні ензими (протеази) спричинюють дегенеративні зміни у стінці фолікула.Овуляція супроводжується завершенням першого мейотичного поділу з виділенням першого полярного тільця. Яйцеклітина звичайно потрапляє в маткову трубу і завдяки руху війок її епітелію просувається в матку. Цей процес звичайно триває від 3 до 4 днів. Якщо фертилізація яйцеклітини не відбувається протягом 24 год після овуляції, вона дегенерує.