§1. Дедуктивне пояснення законів
Але що означає в такому випадку термін «пояснення», що означає пояснити закон? Зазначимо, що і в цьому випадку поняття пояснення вживається в тому ж самому сенсі, у якому воно вживається, коли йдеться про пояснення факту.
Ми вважаємо відомий факт поясненим у тому випадку, якщо його можна вивести з якого-небудь загального закону. Наприклад, молода людина померла внаслідок потрапляння якоїсь речовини в її шлунок. Ми запитуємо, чому сталася смерть, намагаючись пояснити даний факт? Даний факт буде пояснений, якщо, в процесі дослідження буде констатовано, що речовина, яка потрапила в шлунок, має всі ознаки сильнодіючого наркотика. Отже, ми можемо вивести цей факт із загального положення, знаючи, що сильнодіючі наркотики у великій дозі спричиняють смерть. Процес дедукції, застосований нами в даному випадку, цілком очевидний.Як факти можуть бути пояснені дедуктивно, так само можуть бути пояснені і закони. Тут слід вказати таку відмінність між законами. Оскільки закон, отриманий індуктивним шляхом, не може за допомогою дедукції виводитися з якогось іншого більш загального або вищого закону, він називається емпіричним законом. (Як ми вже бачили раніше, це є індукція через простий перелік). Наприклад, лікарі вже давно з численних спостережень впливу хініну на людський організм зробили індуктивний висновок, що «хінін виліковує лихоманку». Зрозуміло, що це є індуктивний закон, але в той же час він є й емпіричний закон, тому що не знайдено пояснення, чому хінін виліковує лихоманку в людини. Якщо ми дамо відповідь на останнє питання, то ми пояснимо емпіричний закон; тоді емпіричний закон перестане бути емпіричним і зробиться похідним. Пояснення емпіричного закону полягає в зведенні його до більш загального закону. Таких пояснень емпіричних законів у науках про природу розрізняють три види.
Перший вид. Ми іноді відкриваємо закони якого-не- будь явища за допомогою індукції і потім приходимо до переконання, що цей закон виводиться з інших законів.
Так, Йоганн Кеплер відкрив закон, згідно з яким «планети рухаються по еліптичним орбітам», але пояснити, чому це так, він не зміг. Століттям пізніше Ісак Ньютон показав, що цей закон може бути пояснений за допомогою двох більш загальних законів, а саме: а) закону відцентрової сили, яка намагається рухати планету по дотичній до її орбіти, і б) закону тяжіння, який примушує небесне тіло падати на Сонце. Неважко побачити, що обидва ці закони мають більш загальний характер, аніж закон руху планет.Другий вид. Ми часто віднаходимо причиновий зв’язок між явищами А і D; нам здається, що А і D пов’язані одне з одним безпосередньо. Тим часом згодом ми переконуємося в тому, що між указаними двома членами є проміжний член або декілька таких. Наприклад, між А і С, на які ми дивилися як на причину і наслідок, є проміжний член В, так що відношення між А і С визначається не одним законом причиновості, а ланцюгом таких законів, у якому А є причиною В і лише В є причиною С. Наприклад, дотик цукру до язика викликає відчуття солодкого смаку. Тому можна сказати, що цукор є причиною відчуття солодкого смаку. Але між дотиком цукру до язика і виникненням відчуття солодкого смаку є цілий ряд проміжних ланок. Цукор поглинається слизистою оболонкою язика, і приходить у зіткнення з волокнами смакових нервів. Від цього виникає хімічний процес у нерві, який, розповсюджуючись по нерву у формі молекулярного руху, доходить до головного мозку. Результатом збудження мозку є той стан, який називається відчуттям солодкого смаку. Таким чином, між дотиком цукру до язика і відчуттям солодкого смаку відбувається цілий ряд процесів.
Загальні положення, які служать для виразу цих проміжних процесів, і служать для пояснення закону причинового зв’язку між А і С. Може здаватися, що цей другий вид пояснення не містить у собі ніякої дедукції, ніякого підведення під інший, більш загальний закон. Насправді ж таке підведення насправді існує, тому що закони проміжних процесів виявляються більш загальними, ніж первинне припущення.
Насправді, якщо ми говоримо, що цукор поглинається слизистою оболонкою язика, то тому, що ми тут припускаємо загальне положення, що слизисті оболонки взагалі мають здатність поглинати різні речовини. Далі, якщо ми говоримо, що в смаковому нерві відбувається хімічний процес, який розповсюджується по нерву у формі молекулярного руху, то ми цей процес розглядаємо як окремий випадок молекулярного руху в разі виникнення хімічного процесу. Нарешті, коли ми говоримо, що збудження мозку викликає відчуття солодкого смаку, то це є окремий випадок більш загального процесу, коли збудження мозку призводить до тих чи інших психічних процесів і станів.Таким чином, пояснення тут дедуктивної складової процесу відповідного відчуття полягає в тому, що між двома даними членами причинового зв’язку вставляються проміжні процеси, які можуть бути пояснені більш загальними законами.
Третій вид. Нарешті, третій вид пояснення походження і функціонування законів полягає в поєднанні декількох законів в один, що об’єднує їх. Цей вид пояснення є простим процесом узагальнення. Наприклад, ми називаємо певний процес горінням. Але якщо ми між явищем горіння і покриттям заліза іржею побачимо щось спільне, а саме те, що і горіння вугілля, і горіння паперу, і покриттям шматка заліза іржею є процесами з’єднання з киснем, то ми підводимо їх під вище поняття, яке їх об’єднує. Таким поняттям і є «окислення». Це більш загальне поняття і служить поясненням для менш загальних понять.
Таким чином, пояснення тут полягає в тому, що між двома даними членами причинового зв’язку вставляються проміжні процеси, які можуть бути пояснені більш загальними законами.