§3. Experimentum crucis (експеримент вирішальний)

Іноді трапляється, що дві або навіть три абсолютно різні гіпотези видаються згідними з відомими факта­ми, так що нам важко визначитись щодо того, яку з них слід уважати істинною.

Намагаючись пояснити рух планет сонячної системи Рене Декарт припускав, що існує вихор, який захоплює всі планети навколо Сонця в одному напрямі. Для пояс­нення цього візьмемо склянку з водою, у якій плавають частинки корки, і потім збуримо в ньому рух, наприклад, помішаємо воду ложкою; тоді в склянці утворюється во­доверть, і в цій водоверті частинки води і корка рухати­муться в одному напрямі.

Так само, згідно уявлень Декарта, плавають і комети в світовому просторі, оскільки вони, будучи одного разу приведені в рух, рухаються в одному й тому ж напрямі. Але гіпотеза Ньютона про загальне тяжіння пояснювала інакше ті ж самі факти, і науковцям було важко виріши­ти, яка з цих двох гіпотез більшою мірою відповідає істин­ному стану речей. Тому необхідно було відкрити який-не- будь такий факт, який узгоджувався б з однією гіпотезою, і заходив би в суперечність з іншою. Такий факт виявив­ся. Саме Ісак Ньютон показав, що рух комет не узгоджу­ється з теорією Декарта. Комети рухаються не в тому на­прямі, у якому рухаються планети, а проходять через весь коловорот Сонця (див. схему). Якби правильною була гі­потеза Р. Декарта, то комети повинні були б, захоплювані загальним вихором, рухатися в тому ж напрямі, у якому рухалися планети. Цей факт спростовує гіпотезу Декарта.

Але з гіпотезою тяжіння рух комет знаходився у цілкови­тій згоді.

Отже ми розглянули наукове значення гіпотези. Ви­дно, що гіпотеза прийнятна лише тоді, коли висновки з неї узгоджуються з фактами.

Але слід зазначити, що гіпотезі притаманний завжди тільки більший або менший ступінь вірогідності. Вірогід­ність гіпотези може перетворитися на достовірність, коли вдається довести, що дана гіпотеза є єдиним поясненням якого-небудь явища, або якщо наслідки з неї узгоджують­ся з іншими визнаними положеннями, тобто з положен­нями, які вже доведені. Про таку гіпотезу можна сказати, що вона перевірена й доведена. У свою чергу, доведену гі­потезу називають теорією.

Гіпотетичний метод застосовується як в науках про природу, так і в науках про суспільство: в історії, в істо­рії культури, у лінгвістиці і в історії літератури. Серед до­сить значної кількості гіпотез можна згадати, наприклад, гіпотези про походження того або іншого народу (скіфів, слов’ян, варягів та ін.), гіпотези про приналежність фі­лософських, драматичних та художніх творів тому чи ін­шому авторові Стародавньої Греції. Гіпотеза широко ви­користовується також у судових розглядах. На підставі свідчень учасників судового процесу, які мають уривчас­тий і фрагментарний характер, суд за допомогою різних доповнень вибудовує певну картину події. Потім розгля­дають, чи виправдовується припущення тими чи іншими наявними фактами.