§2. Повна і неповна індукція

Повною індукцією називається той вид індукції, у висновку якої йдеться лише про ті випадки, про які говориться також і в посилках. Якщо я, розглянувши місяці року, переконуюсь, що жоден з них не продовжується більше ніж 31 день, і висловлюю це у вигляді загального положення, то це буде повною індукцією.

Якщо я, дослідивши національність кожного учня, що сидить в класі, і дізнавшись, що кожен з них є француз, виражаю у вигляді загального судження: «усі учні класу суть французи», то це буде повною індукцією. На думку деяких учених, саме це і є та єдина форма індукції, що заслуговує назви індукції, тому, що вона має безумовно достовірний характер. Але якщо все ж таки прийняти те визначення індукції, яке було запропоновано вище, то для нас стане ясним, що такого роду висновки не можуть бути названі індукцією, тому що індукція у власному сенсі є висновок від відомого до невідомого. У індуктивному умовиводі у висновку завжди повинно з’являтись що-небудь нове, тоді як в повній індукції нічого нового ми не можемо побачити, тому що висновок в повній індукції є тільки повторенням в короткій формі того, що міститься в посилках: це є просто узагальнення того, що було в посилках. Індуктивним умовиводом є саме неповна індукція, завдячуючи якій ми з дослідження тільки деяких випадків робимо висновок щодо класу випадків; дослідивши тільки частину класу, робимо умовивід щодо всього класу.

<< | >>

↑

Источник: Логіка. Основні поняття і принципи : навчальний посібник / В. М. Вандишев. - Київ,2016. - 300 с.. 2016

Еще по теме §2. Повна і неповна індукція:

- Логика - Основы философии - Социальная философия - Философия науки и техники -