Прості атрибутивні судження

6.3.1. Поділ простих атрибутивних суджень за якістю

і кількістю

Атрибутивне судження має дві важливі характеристики: якість і кількість. За якість судження відповідає характер зв’яз­ки.

Кількість судження встановлюється за обсягом суб’єкта. Якщо суб’єкт узятий у повному обсязі, то судження буде загаль­ним. Наприклад, «Усі студенти складають іспити» — тут поняття суб’єкта взяте в повному обсязі.Це судження загальне за кількістю. Допомогти у визначенні кількості категоричного судження покли­кані кванторні слова. Кванторне слово (від лат. quantum — скільки) вказує на обсяг суб’єкта. Якщо вживаються кванторні слова «усі», «кожен», «жоден», то вони вказують на те, що суб’єкт узятий у повному обсязі. Кванторне слово може бути відсутнє, тоді суд­ження вважається загальним, бо немає вказівки на те, що суб‘єкт узятий не в повному обсязі. Наприклад, у судженні «Працюючі громадяни мають платити податки» кванторного слова немає, однак у цьому випадку ми розуміємо, що йдеться про весь обсяг суб’єкта.

Якщо використовуються кванторні слова «деякі», «частина», «окремі», «70%» тощо, то це вказує на те, що судження за кіль­кістю є частковим. Наприклад, «Деякі протиправні діяння підля­гають кримінальній відповідальності», «Двоє дверей з десяти були відчинені».

За кількістю судження може бути також одиничним: «Аристо­тель — фундатор логіки», «Олесь Гончар — автор роману «Собор».

Атрибутивні судження, в яких чітко зафіксовані якість і кількість, називаються категоричними судженнями.

Судження загальне за кількістю і ствердне за якістю нази­вається загальноствердним і має суб’єктно-предикатну формулу «Усі S є P». Наприклад, «Усі люди мають право на житло».

Загальнозаперечне судження— загальне за кількістю і запереч­не за якістю: «Жодне S не є P», «Ніяка підтримка терористів не може бути виправдана».

Судження часткове за кількістю і ствердне за якістю — част- ковоствердне, записується так: «Деякі S є P», «Деякі курсові ро­боти були повернуті на доробку».

Частковозаперечне судження — «Деякі S не є P», «Деякі зако­ни не забезпечені необхідними підзаконними актами».

Одиничне судження завжди записується за формулою загаль­ного судження: «Усі S є P» або «Жодне S не є P».

Для скорочення запису категоричних суджень використову­ють літери латинських слів affirmo — стверджую і nego — запе­речую. Зі слова affirmo беруться дві перші голосні: літерою А по­значають загальноствердні судження, і суб’єктно-предикатну формулу можна записати так: SΛP. Голосною І записуються ча- стковоствердні судження: SIP. Голосні літери слова nego вико­ристовуються для запису заперечних суджень: літерою Е позна­чають загальнозаперечні SEP, літерою О — частковозаперечні судження SOP.

6.3.2. Розподіленість термінів у простих атрибутивних судженнях

Терміни S i P у кожному конкретному випадку можуть бути задіяні в судженні цілком або частково. Термін називається роз­поділеним, якщо в судженні він узятий у повному обсязі, а якщо він задіяний не в повному обсязі, а лише частково, то називається нерозподіленим.

Існують загальні правила розподіленості термінів.

1. У загальних судженнях суб’єкт завжди розподілений, тому що у загальних судженнях він узятий у повному обсязі.

2. У часткових судженнях суб’єкт завжди нерозподілений, тому що термін суб’єкта узятий не в повному обсязі, частково.

3. У заперечних судженнях предикат завжди розподілений (бо завжди задіяний у повному обсязі).

Кожне з категоричних суджень має свої варіанти розподіле- ності термінів у судженні.

Загальноствердне судження має два варіанти розподіленості термінів. Найчастіше зустрічається варіант, коли суб’єкт роз­поділений, а предикат нерозподілений. Позначимо цей факт так: S+AP -. Наприклад, «Усі студенти складають іспити». Тут озна­ка «складати іспити» безумовно належить всьому обсягу понят­тя «студенти», однак ми знаємо, що складають іспити не тільки студенти, але й абітурієнти, школярі, аспіранти, гімназисти, ліцеїсти тощо A тому предикат у даному випадку буде нероз­поділеним. Або «Закон — нормативно-правовий акт».

Другий варіант у загальноствердному судженні зустрічається значно рідше: S+AP+. Це буває тільки в тих випадках, коли оз­нака предиката належить тільки даному суб’єкту і ніяким іншим: «Злочин — кримінальне правопорушення», «Прези­дент України — глава Української держави», «Верховний Суд України — вищий орган судової влади в Україні». В усіх цих при­кладах предикат розподілений, бо його обсяг цілком збігається з обсягом суб’єкта

У загальнозаперечних судженнях лише один варіант розподіле­ності термінів: за загальними правилами розподіленості суб’єкт у загальному судженні завжди розподілений, і предикат в запе­речному судженні теж завжди розподілений: S+EP+. Суб’єкт і предикат у загальнегативних судженнях цілком виключають один одного. Наприклад, «Жодне адміністративне правопорушення не є злочином», «Тварини не мають абстрактного мислення».

У частковоствердному судженні можливі два варіанти роз- поділеності термінів. Термін S завжди нерозподілений, тому що за- діяний в судженні тільки частиною свого обсягу А от термін Р може бути як нерозподіленим, так і розподіленим. Варіант S- І P-. зустрічається частіше. У цьому випадку обсяги понять S і Р пе­ретинаються. Наприклад, «Деякі студенти — юристи», «Дві тре­тини студентів нашого курсу здали сесію без трійок».

Варіант другий: S- І P + зустрічається рідше. У цьому випад­ку термін предиката повинен входити як підпорядковане поняття в термін суб’єкта.

Частковозаперечне судження має одну формулу розподіле- ності термінів, але варіантів буде, як і в частковоствердному, два. За загальними правилами розподіленості термінів у судженні термін S завжди нерозподілений, а термін P завжди розподіле­ний: S-OP+.

Однак відношення між суб’єктом і предикатом може бути різним: або поняття S і P перетинаються, або вони знаходяться у відношенні підпорядкування. Відношення перетинання між S і P: «Деякі студенти не відмінники», «Деякі прийняті закони не набрали чинності», «Одна третина студентів нашого курсу не склали сесію без трійок».

Відношення підпорядкування між S і P : «Деякі злочинці не рецидивісти», «Деякі книги не підручники».

Наочно все сказане про розподіленість термінів можна уза­гальнити в наступній таблиці:

6.3.3. Відношення між судженнями. Логічний квадрат

Відношення між судженнями можна встановити тільки для суджень з однаковими суб’єктами і предикатами, але різними за якістю і кількістю. Відношення між такими судженнями зручно простежити, побудувавши так званий «логічний квад­рат». По його кутах розміщаються позначки категоричних суд­жень: А, Е, І, О.

Відношення протилежності, або контрарності, виконується для суджень А і Е, що розміщені на верхній стороні квадрата. Контрарні судження можуть бути одночасно хибними, але ніколи не можуть бути одночасно істинними. Наприклад, якщо суджен­ня «Усі студенти нашої групи курять» (SAP) хибне, то судження «Жоден студент нашої групи не курить» ^ЕН) буде або істинним, або хибним залежно від складу студентів групи. Якщо судження «Усі юридичні закони — нормативно-правові акти» (SAP) істин­не, то судження «Жоден закон не є нормативно-правовим актом» (SEP) — хибне тощо

Відношення підпротилежності (субконтрарності) — це відно­шення, що виникає між частковими судженнями І та О.

Відношення підпорядкування (субординації) мають місце між судженнями А — І та E — О. Загальне судження називається підпо­рядковуючим судженням, а часткове судження — підпорядкованим. Якщо підпорядковуюче судження істинне, то і підпорядковане судження завжди істинне, якщо підпорядковуюче судження хиб­не, то підпорядковане невизначене — воно може бути як істинним, так і хибним. Якщо підпорядковане судження хибне, то і підпо­рядковуюче судження неодмінне буде хибним. Якщо підпорядко­ване судження істинне, то підпорядковуюче правилами не визна­чено.

Наприклад, якщо судження «Усі студенти нашої групи — відмінники» (SAP) хибне, то судження «Деякі студенти нашої групи — відмінники» (SIP) — істинне. Якщо судження «Консти­туція — Основний Закон держави» (SAP) істинне, то судження «Деякі Конституції — основні закони держави» (SIP) — істинне. Якщо судження «Деякі риби не живуть у воді» (SOP) хибне, то і судження «Жодна риба не живе у воді» (SEP) — хибне, якщо су­дження «Деякі неповнолітні не мають права голосу» (SQP) — істинне, то судження «Жоден неповнолітній не має права голо­су» (SEP) так само істинне, однак судження «Деякі риби не жи­вуть в акваріумах» (SOP) істинне, у той час як судження «Жодна риба не живе в акваріумах» (SEP) буде хибне.

Діагоналям квадрата відповідають відношення суперечності (контрадикторності). Відношення суперечності виникає між суд­женнями А і O і судженнями E і І. Контрадикторні судження ніколи не можуть одночасно бути ані істинними, ані хибними. Якщо одне контрадикторне судження істинне, то інше з не­обхідністю хибне, і навпаки, якщо одне контрадикторне суджен­ня хибне, то інше з необхідністю буде істинним.

Наприклад, якщо судження «Усі законослухняні громадяни платять податки» (SAP) істинне, то судження «Деякі законослух­няні громадяни не платять податки» (SOP) буде хибним. Якщо судження «Усі риби живуть в океанах» (SAP) хибне, то контра­дикторне «Деякі риби не живуть в океанах» (SOP) буде істинним. До речі, в дискусіях доцільно суперечити своєму опонентові саме контрадикторним судженням.

6.4.