§1. Умовивід за аналогією

Методи індуктивного дослідження й умовиводу були б зовсім незрозумілими і неприйнятними, якби у нас не було попередньої догадки про причино вий зв’язок між S і Р або про приналежність ознаки Р суб’єкту.

Дуже часто здогадка виникає на підставі популярної індукції. Однак часто вона виникає і на підставі аналогії. Аналогією називається умовивід, у якому на підставі схо­жості двох предметів у деяких відношеннях робиться ви­сновок про схожість цих предметів і в інших відношеннях.

Відомим прикладом умовиводу за аналогією можна визнати висновок про існування на Марсі органічної при­роди. Марс подібний до Землі в тому відношенні, що він як і Земля, - планета, яка має атмосферу, зміну дня й ночі, зими й літа тощо. Отже, можна припустити, що на Марсі має існувати органічне природа і відповідним чи­ном - життя.

Розглянемо будову цього умовиводу більш детально. У вихідних судженнях дано два предмети (Марс і Земля), які мають подібні ознаки. Крім того, один з цих предметів має ознаку (існування органічної природи), відносно якої невідомо, чи має таку інший предмет. Але, оскільки ці предмети подібні у відомих ознаках, ми робимо висновок, що і стосовно цієї ознаки вони мають бути подібними.

Певна частина логіків уважають аналогію індуктивним умовиводом. Відтак, вони стверджують, що аналогія - ін­дуктивний умовивід, бо, по-перше, вона дає вірогідні ви­сновки; по-друге, нове знання, яке є у висновку, стосується нових предметів - предметів, про які не було мови в посил­ках, а не нового зв’язку між S і Р; по-третє, умовивід за ана­логією підлягає основному принципу індуктивних умови­водів, а саме, що одні й ті ж причини, за умови незмінності інших обставин, викликають одні й ті ж наслідки.

На перший погляд це міркування видається правиль­ним. Приклад умовиводу за аналогією відносно Землі й Марса, здавалось би, характеризується всіма тими озна­ками індуктивного умовиводу, які перелічено вище. По-перше, судження висновку може бути істинним або хибним; по-друге, воно дає знання про ознаку нового предмету, про яку не йдеться в посилках; по-третє, одна­кові причини (однакові ознаки) мають викликати однако­ві дії - такий принцип умовиводу за аналогією.

Однак викладена позиція не може вважатися правиль­ною. Прискіпливий розгляд будови умовиводу за аналогі­єю приводить до протилежного висновку - це є особлива форма дедуктивного умовиводу. особливість такого умо­виводу полягає в тому, що в ньому роль середнього термі­на категоричного силогізму відіграє не тотожний, а лише подібний термін. У категоричному силогізмі

Середній термін - М має бути тотожним. В умовиводі за аналогією немає справжнього середнього терміна, тут два подібних терміна:

М (а, в, с) має ознаку Р

S подібний до М в ознаках а, в, с

S, вірогідно, має ознаку Р

Під М мають на увазі Землю з ознаками (планета, ат­мосфера, зміна дня й ночі тощо); під S - Марс; але ознаки а, в, с у першій і в другій посилках не тотожні, а лише по­дібні. А тому в схемі умовиводу ознаки Марса слід позна­чити а¹, в¹, с¹. відтак, схема умовиводу за аналогією мати­ме такий вид:

Зрозуміло, що такий умовивід не дає достовірного ви­сновку. У виведеному судженні є нове знання стосовно по­силок. Але це нове знання стосується не нових предметів, стосовно тих предметів, про які говориться в посилках, а нового зв’язку, зв’язку S і Р, якого не дано в посилках.

Умовиводи за аналогією численні, але всі вони да­ють висновок про подібність ознак на підставі подібності предметів або подібності предметів на підставі подібності ознак.

Як ми вже зазначали, умовивід за аналогією дає за­вжди вірогідні висновки, і тому він не має доказової сили. Подібність предметів за одними ознаками не є достатньою підставою для висновку стосовно подібності предметів і за іншими ознаками.

З іншого боку, в процесі пізнання ці умовиводи мають значення. На їх основі виникають здогадки, гіпотези, які визначають подальший хід дослідження. Це дослі­дження має показати, наскільки правильною була наша здогадка. Часто, зазвичай, здогадка не виправдовується, її слід відкинути, замінити новою. Часто так відкрива­ють істину.

Ступінь вірогідності виведеного судження умовиводу за аналогією залежить від багатьох обставин. По-перше, від кількості подібних ознак: чим більше подібних ознак, тим ступінь вірогідності вища; чим менше ознак відмін­ності, тим ступінь вірогідності вища. Подібність має пе­реважати над відмінністю для того,щоб отримати більш

вірогідний висновок. По-друге, від значення подібних ознак: подібність суттєвих ознак підвищує ступінь ві­рогідності висновку. По-третє, від знання конкретного характеру ознак. Існування взагалі атмосфери на Марсі не багато дає для висновку про існування там органічної природи, але ми сьогодні вже маємо досить даних. Кос­мічні зонди давно досліджують і атмосферу, і поверхню цієї планети.

Роблячи висновки за аналогією, треба враховувати конкретні умови, закономірності різних сфер і предметів дійсності. Так, з біологічної подібності людини і тварини не можна робити висновок за аналогією про їх подібність в інших відношеннях. Не можна робити аналогії між сус­пільним життям людей і поведінкою тварин і комах тощо.