§1. Визначення силогізму
Після того, як ми розглянули безпосередні умовиводи, можемо приступити до розгляду опосередкованих умовиводів. Серед останніх першочергову увагу слід приділити розгляду дедуктивних умовиводів.
Дедуктивні умовиводи приймають форму силогізму. Силогізм - це така форма умовиводу, у якій з двох суджень необхідно випливає третє, причому одне з двох вихідних суджень обов’язково є загальностверджувальним або загальнозаперечним.Силогізм (за Аристотелем) - це певне утворення, що належить до роду логосів і описується так: він являє собою відношення необхідного слідування між даними припущеннями і висновком, причому а) дані припущення повністю визначають висновок у тому сенсі, що висновок, аби йому з необхідністю слідувати з посилок, не має потребувати нічого іншого, крім того, що було в припущеннях, б) висновок відмінний від посилок.
Силогізм є умовиводом від загального. Отримане судження в жодному випадку не може бути більш загальним, аніж судження, з яких воно виводиться.
Наприклад, є два судження:
1. Усі рослини суть організми.
2. Сосни суть рослини.
З цих суджень виходить, що «сосни суть організми».
Цей приклад показує, що, якщо нам дається два судження, то з них з необхідністю випливає нове судження.
Ми не беремо до розгляду того, чи істинні ці судження чи ні, але прийнявши їх, ми утворюємо нове судження.