Загальна характеристика імовірнісних умовиводів

Імовірнісні умовиводи — це недедуктивні міркування, в яких висновки не мають повної вірогідності. Тому їх ще називають не- демонстративними, тобто недоказовими, оскільки при істинності засновків не гарантується істинність висновків, хоча така істинність можлива.

Однак дуже часто в нашому розпорядженні взагалі немає інших засобів обґрунтування, крім імовірнісних умовиводів, тому вони залучаються як допоміжні засоби й у процедурах доведення. Засновки в них лише з тим або іншим ступенем імовірності підтверджують висновок, що має характер гіпотези. Ступінь імовірності підтвердження не є постійною величиною, а змінюється у міру встановлення нових фактів, що підтверджують або спростовують висновок. Тому в сучасній логіці дослідження недемонстративних умовиводів ведеться на основі понять і методів обчислення імовірностей. Ефективність імовірнісних умовиводів багато в чому залежить від того, наскільки кількість випадків, закріплених у засновках, буде: а) більше; б) різноманітніше; в) типовіше. Чим різноманітніші і чисельніші спостереження, з яких черпаються факти, що лежать в основі узагальнення, тим менше небезпека того, що підмічена нами властивість не має основи у властивостях всього класу і залежить від випадкових обставин. За своєю структурою, спрямованістю руху думки й галузі застосування розрізняють такі види недемонстратив- них умовиводів: індуктивні умовиводи; умовиводи за аналогією; статистичні висновки.

9.2.

<< | >>

↑

Источник: Логіка: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / В. Д. Титов, С. Д. Цалін, О. П. Невельська-Гордєєва та ін.; За заг. ред. проф. В. Д. Титова. — Х.: Право,2005. — 208 с.. 2005

Еще по теме Загальна характеристика імовірнісних умовиводів:

- Логика - Основы философии - Социальная философия - Философия науки и техники -