Значення логіки для юридичного пізнання і практики

Сучасна логіка широко застосовується в багатьох галузях прак­тики, науки і техніки, особливо в галузі інформатики. Наприклад, обчислення висловлень з успіхом використовується в таких різних напрямках наукових досліджень, як вивчення нейрофізіологічних процесів у мозку людини і конструювання релейно-контактних схем.

Основне теоретичне значення логіки полягає в її методо­логічній функції, виконуваної нею для будь-якої науки. Точне і неухильне слідування принципам і рекомендаціям логіки є не­обхідною умовою успіху наукового дослідження. Хибна гіпоте­за, довільне твердження, неправильне пояснення досліджуваних фактів майже завжди виявляються пов’язаними з логічною не­правильністю міркування, з незнанням внутрішньої структури і зв’язків самих думок. Тільки логіка дозволяє кваліфіковано відповісти на такі запитання, як: «Що таке правильне обґрунту­вання?», «У чому полягає відмінність між правильним і помил­ковим міркуванням?», «Чи існують способи виявлення логічних помилок, а якщо так, то які вони?» і т.ін.

Логіка формує уміння свідомо володіти прийомами мислен­ня, правильно користуватися поняттями, судженнями, умовиво­дами. З цим доводиться постійно мати справу кожній людині. Тому логіка має неминуще загальнокультурне значення. Певною мірою вона є навіть своєрідною «етикою міркування», пафос якої Ч.Пірс висловив у чудових рядках: »[Юнак] повинен любити й поважати дух логічного методу, що живе у ньому, ніби свою на­речену, яку він обрав із усього світу.... Він буде трудитися й бо­ротися за нього, як за неї».

Практична мета вивчення логіки полягає в тому, щоб навчи­тися:

- аналізувати реальну ситуацію, встановлювати системні і структурні зв’язки предмета діяльності;

- оформляти для себе власну думку, впорядковувати і плану­вати власні дії;

- пропонувати виважену власну думку іншим без вагань щодо її можливої формальної недосконалості;

- відстоювати власну правоту перед іншими;

- аргументовано заперечувати іншим, якщо їхнї думки вида­ються помилковими.

Очевидно, усі ці загальнокультурні знання, уміння і навич­ки особливо важливі для професійної практичної діяльності юри­ста, який на відміну від представників майже всіх інших професій постійно працює з людьми і «на людях». Саме юристам частіше за всіх інших фахівців доводиться презентувати результати своєї роботи на публіці, приймати винятково відповідальні рішення в дуже складних умовах, швидко реагувати на їхні постійні зміни. У сфері права, як ні в якій іншій сфері людської діяльності, че­рез особливу гостроту і відповідальність прийнятих юристами рішень потрібні особлива витонченість думки, уміння її форму­лювати, будувати умовиводи, висувати гіпотези, знаходити аргу­менти і парирувати їх контраргументами. Більш того, у ході роз­витку філософії і загальної теорії права, а також законодавчої техніки постійно виникають проблеми, що вимагають логічно­го аналізу і стимулюють розвиток нових логічних теорій і методів.

Часто можна зустріти твердження, що без знання логіки взагалі неможливо правильно міркувати. Логіка не має потреби в таких перебільшеннях. У повсякденному житті ми часто користуємося досвідом і інтуїцією, не говорячи вже про те, що можемо скориста­тися порадами інших людей і готовими рішеннями, які є в добрих книгах і які ми можемо засвоїти, не користуючись жодними логіч­ними засобами. Розвиток логіки визначається самим життям — як життям суспільства в цілому, так і життям окремих сфер суспільно­го буття і пізнання. Один із найбільш авторитетних американських юристів Олівер Вендел Холмс у книзі «Загальне право» (1881) пи­сав: «Життя права не було логікою — нею був досвід».

Дійсно, глибоке розуміння середовища, в якому юрист здійс­нює свою діяльність, великий професійний стаж і життєва муд­рість зрілої людини (судді, обвинувача або захисника в суді, члена законодавчого органу, представника адміністрації) безпосеред­ньо аж ніяк не залежать від знання логіки. Зрозуміло й те, що сама по собі логіка не може претендувати на те, щоб вирішувати власне юридичні проблеми, хоча вона постійно присутня в спро­можному юридичному міркуванні, як і у будь-якому іншому.

Однак юрист повинен добре знати технологію своєї про­фесійної діяльності, яка значною мірою пов’язана саме з логікою. Логічні визначення юридичних понять необхідні для їх правиль­ного тлумачення, теорія класифікації допомагає впорядкувати і систематизувати гігантський правовий матеріал, теорія силогізму дозволяє правильно здійснювати субсумцію — застосування кон­кретної правової норми саме до даного випадку, засвоєння сим­волічної логіки дозволяє істотно збільшити обсяг і ступінь склад­ності розв’язуваних юристом завдань і т.ін. Разом із тим немає жодної іншої сфери теоретичної і практичної діяльності, де низь­кий рівень логічного мислення, неправильна побудова думок, бездоказовість тверджень і заперечень могли б заподіяти шкоду більшу, ніж у правовій сфері.

Варто мати на увазі, що в сучасній логіці більше не існує якоїсь єдиної, універсальної й абсолютно повної теорії, раз і на­завжди встановленої на всі часи. Проте традиційна логіка, ско­ректована і доповнена деякими сучасними філософсько-методо­логічними положеннями і модернізована елементами некласич- них логічних теорій, продовжує зберігати своє значення для виховання культури мислення, необхідної для повноцінної інте­лектуальної роботи юриста.

Контрольні запитання

Чим відрізняється «природна логіка» від логіки наукової?

Що таке логічна форма?

Що таке логічний принцип?

Що таке логічний метод?

Які основні етапи пройшла у своєму розвитку наука логіки?

У чому полягає відмінність логіки від інших наук про мислення?

Чому знання логіки необхідне для професійної діяльності юриста?