Характеристика неформальних організацій. Управління неформальними організаціями та групами
АКАДЕМІЧНИЙ СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЗАФІКСУВАВ АКТИВНЕ ВЖИВАННЯ СЛОВА «ОРГАНІЗАЦІЯ» У 4-х РІЗНИХ ЗНАЧЕННЯХ:
1. Дія за значенням: організувати, організуватися; організовувати, організовуватися.
Якщо дія триває довший час і виконується групою людей, то вона є процесом організовування чогось, упорядковування, улаштовування (організація праці, організація діяльності, організація управління тощо)2. Об’єднання людей, суспільних груп, держав на базі спільності інтересів, мети, програми дій
3. Особливості будови чого-небудь, структура
4. Фізичні й психічні особливості окремої особи (душевна організація людини)
Організація — це група людей (дві особи і більше), діяльність котрих свідомо координується для досягнення загальної мети або цілей[I].
Наведене вище визначення справедливе не просто для організації, а для формальної організації. Існують також неформальні організації, групи, що виникають спонтанно, але де люди вступають у взаємодію одне з одним досить регулярно. Неформальні організації існують в усіх формальних організаціях, за винятком, може бути, дуже маленьких. І хоча в них немає керівників, неформальні організації дуже важливі.
З визначення випливає, що організація завжди має хоча б одну загальну мету, що розділяється і визнана усіма її членами. Але формальне управління рідко має справу з організаціями, що мають тільки одну мету. Менеджмент— це керування складними організаціями. Складні організації мають набір взаємозалежних цілей, які можуть конфліктувати між собою.
Організація будь-якого розміру може складатися з декількох груп. Керівництво організацією може створювати групи по своєму бажанню, коли здійснюється розподіл праці по горизонталі (підрозділи) і по вертикалі (рівні управління). В кожній великій організації, наприклад, такій, як відкрите акціонерне торговельне товариство «Україна» з чисельністю більше як тисяча чоловік, може існувати декілька рівнів управління, а відповідно ця організація складається з десятка різних малих груп (група товарознавців, група бухгалтерів, група економістів, група торговельно- оперативного персоналу тощо).
Ці групи, що створені за волею керівництва цього акціонерного торговельного підприємства для здійснення торговельного обслуговування покупців називаються формальними групами (організаціями). Ці формальні групи (організації) мають конкретні завдання і конкретні цілі.В організації існують три основних типи формальних груп: групи керівників, групи спеціалістів, групи робітників.
До групи керівників входять, наприклад, голова правління відкритого торговельного акціонерного товариства, його заступники та керівники структурних підрозділів.
До групи спеціалістів входять: товарознавці, економісти, бухгалтери, інспектори відділу персоналу, інженери з техніки безпеки.
До групи робітників входять продавці, контролери-касири, фасувальники товарів, вантажники тощо.
Структура і тип формальної організації будуються керівництвом за допомогою проектування і відповідних розпоряджень.
Неформальні організації (групи) створюються не розпорядженнями керівництва і формальними постановами, а членами організації згідно з їх взаємними симпатіями, загальними інтересами, однаковими захопленнями, звичками, традиціями тощо.
Такі неформальні групи існують в усіх організаціях, хоча вони і не представляються на схемах, які відображують побудову організації та її структуру. Неформальні групи, звичайно, мають свої неписані правила і норми поведінки — люди добре знають, хто входить в їх неформальну групу, а хто не входить. У неформальних групах складається визначений розподіл ролей та позицій. Звичайно, ці групи мають явно або неявно вираженого лідера. В багатьох випадках неформальні групи можуть здійснювати вплив на своїх членів однаково або навіть більше, ніж формальні структури.
Практика свідчить, що в організаціях, особливо торговельної сфери, часто спонтанно виникають і функціонують неформальні групи, метою яких є здійснення психологічної, матеріальної допомоги та взаємозахист.
Окрім цього, часто об’єднуються в неформальні групи з тим, щоб бути ближче до тих, кому вони симпатизують і поважають.
Ці люди мають багато спільного і відчувають симпатію один до одного частково тому, що виконують аналогічну роботу (продавці, конролери-касири, вантажники, бухгалтери тощо). Так, вони часто ходять разом обідати, обговорювати свої робочі плани і особисті справи під час перерви на обід або звертаються до керівництва організації з тим, щоб поліпшити умови праці та життя.Тому менеджер, при реорганізації структури формальної організації чи зміні лідерів груп, повинен знати, що врахування міжособистих відносин має велике значення. Тому він повинен своєчасно усвідомити існування неформальних груп, намагатися використовувати їх у розв’язанні поточних проблем і не вступати в конфлікт з ними.
Внаслідок розподілу праці всі організації, окрім найменших, мають внутрішню структуру, що складається з цехів, відділів, секцій та ін. Керівництво діяльністю підрозділів покладається на менеджерів. Природно, що керівники і підлеглі вступають у певні стосунки. Розрізняють відносини субординації і координації. У першому випадку йдеться про відносини між підлеглими та керівниками, чиї вказівки обов’язкові для виконання. Наприклад, відносини між головним бухгалтером і працівниками бухгалтерії, між головним підприємством та філіями. Відносини координації виникають між представниками різних підрозділів унаслідок їхньої спільної діяльності, між колегами в одному підрозділі. Учасники відносин координації не знаходяться в прямому підпорядкуванні відносно один до одного, вони мають рівні права у здійсненні спільної діяльності. Наприклад, у підготовці договору постачання беруть участь товарознавець, юрист, економіст. Зазначені фахівці є рівноправними партнерами, колегами, які вступають до відносин координації для вирішення загального завдання.
Отже, в організаціях виникають два види міжособистісних стосунків: формальні і неформальні.
Формальні відносини пов’язані з посадовим становищем учасників, регламентуються відповідними документами — положеннями, посадовими інструкціями. Наприклад, відносини між керівником і підлеглими, бухгалтером і завідувачем складом, бухгалтером і податковим інспектором.
Неформальні відносини нічим не регламентовані, ґрунтуються на особистих симпатіях і антипатіях людей, не пов’язані з посадовим становищем їхніх учасників.
УПРАВЛІННЯ ФОРМАЛЬНИМИ І НЕФОРМАЛЬНИМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ
| Організація | Характеристика |
| Формальна організація | Зумовлена офіційним розподілом праці, правами і обов’язками його членів. У межах формальної організації працівники взаємодіють згідно з певними правилами, посадовими інструкціями. Стосунки в таких організаціях формуються на основі офіційного статуту працівників |
| Неформальна організація | Це система міжособистісних і міжгрупових зв’язків і взаємодій, що ґрунтуються на особистих і ділових стосунках, не регламентованих офіційним розподілом праці і не оформлених документально |
Характеристика неформальних організацій
Спрацьованість колективу визначається ступенем близькості формальної і неформальної структур.
3.4.