8.6. Конфлікти В ПАРЛАМЕНТСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ
Парламент (Верховна Рада) покликаний виробляти й формулювати загальну волю народу на основі аналізу й обліку різних соціальних інтересів і прийняття єдиних, обов’язкових для всіх рішень у формі законів.
При цьому досить часто виникають розбіжності й конфлікти між політичними партіями, фракціями, групами, окремими депутатами.ТРИ ОСНОВНІ СПОСОБИ ВИРІШЕННЯ КОНФЛІКТУ В ПАРЛАМЕНТІ
Перший спосіб — нав’язування волі однієї або декількох груп депутатів іншим учасникам, що відбувається головним чином у підсумку голосування, при якому рішення приймається більшістю. Конфлікт тимчасово буде вирішений, але, як правило, він цим актом не вичерпаний до кінця й може відновитися з новою силою надалі
Другий спосіб — компроміс, для досягнення якого використовуються різні процедури
Третій спосіб — консенсус, що здебільшого являє собою різновид компромісу
8.6.1. Конституційне правосуддя
Конфлікт, що вирішується Конституційним Судом, досить специфічний і відрізняється від тих конфліктів, які розглядають звичайні й арбітражні суди; мова тут іде, як правило, про конфлікт політичних інститутів, пов’язаний з порушенням Конституції. Та й порядок діяльності Конституційного Суду визначений Конституцією України.
Конституційне судочинство, поряд з парламентськими процедурами — одна з форм вирішення розбіжностей між гілками влади й усунення конфліктів, що виникають у законодавчій і виконавчій діяльності.
КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД ВИРІШУЄ КОНФЛІКТИ, ЩО ВИНИКАЮТЬ:
A) між законодавчими й виконавчими органами
Б) між державними органами України та її суб’єктами
B) між державними органами й громадянами
Загальна підстава для розгляду цих конфліктів полягає в тому, що в усіх випадках вони пов’язані з дійсним або передбачуваним порушенням норм і принципів Конституції України. Існування Конституційного Суду відіграє важливу попереджувальну, стримуючу роль уже при зародженні політичних конфліктів.
Якщо конфлікт все-таки відбувся, Конституційний Суд вирішує його, спираючись на досить чіткі юридичні норми Закону про Конституційний Суд.8.6.2. Узгодження правових актів
Нормативно-правові акти— закони, укази Президента, постанови Уряду— не завжди відповідають один одному і вирішують всі питання однаково. Це трапляється з різних причин: розбіжність поглядів авторів проектів законодавчих актів, помилки при складанні проектів, зміна ситуації, регульованою даною нормою права тощо. Непогодженість актів породжує конфлікти при застосуванні права, коли сторони посилаються на різні правові акти, і притім кожна з них виявляється формально правою. Вирішення конфліктів такого роду вимагає як необхідної умови узгодження самих актів, приведення їх до єдиного змісту.
Узгодження правових актів можливе в різних формах, основними з яких є скасування одного або обох конкуруючих актів, визнання акту недійсним, внесення в нього виправлень або доповнень, видання нового акту. Всі ці дії можуть бути зроблені лише відповідними законодавчими, виконавчими або судовими органами, що видали акти, або вищестоящими для них інстанціями.
Для усунення протиріч між актами на державному рівні використовуються парламентські слухання, зустрічі й листування між представниками законодавчої й виконавчої влади, досягнення компромісів між точками зору державних установ (це робота урядових комітетів).
8.7.