4.3 Масові ексцеси конфліктної взаємодії

з одного боку регулю­ються об'єктивними факторами: соціально-економічними умовами і політичними інституціями, що визначають характер, причини, межі і спрямованість ексцесів. З іншого боку, існують суб'єктивні психоло­гічні механізми: масові настрої, дії.

Кожне масове явище розвивається на основі домінуючого пси­хологічного параметру: одні масові явища (натовпи) виникають під впливом емоцій, інші - (аудиторії) об'єднані розумінням проблеми, треті (партіїї, рухи) основні на спрямованості своїх членів. Наслідки масових явищ можуть бути як конструктивними, так і, навпаки, де­структивними, агресивними, руйнівними.

Бойкот - це конфлікт, учасники якого повністю чи частково від­мовляються від дій, які виграшні для опонентів: свідомо замовчують успіхи супротивника, ухиляються від співробітництва. Бойкот може мати як міжособистісний, так і соціальний чи політичний характер. Так, у свій час Наполеон бойкотував англійські товари, а американці оголосили бойкот проти Куби.

Переслідування - є формою конфліктної взаємодії, під час якої одна із сторін має силову перевагу і більш високий статус та користується цим задля досягнення власних антисоціальних цілей. Так, в США досить час­ті звернення жінок в суд з приводу сексуальних домагань своїх шефів.

Такій прояв конфліктної взаємодії як протест є досить складним. Протест - це дії з метою виразити незгоду до чогось чи когось. Такі дії спрямовані на зміну громадської думці. Причиною протесту, як правило, є соціальні суперечності. Протест може бути організованим і стихійним, прямим чи непрямим. Він може набувати примусового характеру чи виливається у ненасильницькі дії. Організаторами ма­сових протестів є політичні організації і так звані «групи впливу», що поєднують людей за економічними, професійними інтересами, релі­гійними і культурними поглядами.

Крайнім результатом конфліктної взаємодії великих груп є бунт.

Страйк - це форма політичної дії, в який виражаються антагоніс­тичні протиріччя певних соціальних груп в економічній і соціальній сферах. Страйк є груповим, організованим, гласним, цілеспрямова­ним впливом на виробничий процес шляхом тимчасового колектив­ного добровільного припинення роботи працівниками (невихід на роботу, невиконання своїх трудових обов'язків) підприємства, уста­нови, організації (структурного підрозділу) для вирішення к трудової суперечки (конфлікту).

Саботаж - форма конфлікту, яка характеризується свідомою, як правило скритою діяльністю з метою нанесення шкоди інтересам противника. Саботаж включає такі дії як дезінформацію, підрив ав­торитету противника, навмисне пошкодження знарядь праці, випуск бракованої продукції.

Тероризм - найбільш агресивна форма соціального конфлікту, яка використовується меншістю з метою захоплення влади чи впливу на суспільство. Основними методами тероризму є насилля, погрози, пси­хічний тиск, фізична агресія. Основні ознаки тероризму на сьогодні: - політична спрямованість: основна мета терористів полягає у дестабілізації системи державного устрою;

- провокація збройного повстання чи військового перевороту;

- використання таких методів, як: політичні вбивства, шантаж;

- використання жорстких форм насилля: вибухи на поїздах, і в літа­ках, мінування залізниць, отруєння води.

Поняття «збройні конфлікти» означає гостру фазу розвитку супе­речностей між державами (коаліціями держав), а також воєнізовани­ми суспільно-політичними формуваннями. Об'єктами конфліктної взаємодії найчастіше стає прагнення різних суб'єктів системи між­державних взаємодій забезпечити для свого розвитку вигідніші умо­ви порівняно зі своїми сусідами.

Визначення озброєних конфліктів запропоноване фахівцями Упсальського університету у межах Uppsala Conflict Data Project ви­значає їх як озброєні конфлікти з використанням збройної сили вій­ськовими формуваннями двох чи більше урядів або одного уряду та, принаймні, одного збройного угруповання за владу та (або) контроль над територією, що призводить до загибелі не менше тисячі осіб про­тягом року боротьби. Збройні конфлікти включають будь-які озброє­ні зіткнення, у тому числі революції і війни.

Революції - насильницькі радикальні зміни соціально-політично­го устрою із зміною форм власності, ідеології, політики.

Війна - конфлікт держав, націй, народів, великих соціальних груп здійснений засобами збройного насилля. Організовану структуру війни забезпечує створення постійно діючих армій. Найпоширені­шими різновидами війн є громадянські та партизанські війні.

Разом з тим, до збройних конфліктів відносять ексцеси з викорис­танням засобів масштабного насильства як з одного, так і з іншого боку, так і географічно локалізовані зіткнення, з обмеженим вико­ристанням засобів військового насильства. Іншим різновидом зброй­них конфліктів є односторонні військові акції (окупація, інтервенція).

Ураховуючи динамічний розвиток інформатизації світової спіль­ноти, доцільно виокремити інформаційний тип воєнних конфліктів, де інформація на відміну від інших видів озброєнь багаторазово ви­користовується і має практично необмежений масштаб ураження.

Завдання на самостійну роботу.

1. Виконайте тест «Самооцінка конфліктності» Тест містить шкалу з 10 пар тверджень. Ви оцінюєте кожне твердження лівої і правої колонки. При цьому відзначте кружечком, на скільки балів ви оці­нили ту чи іншу характеристику за 7-балльною шкалою. 7 балів оз­начає, що оцінювана форма поведінки виявляється майже завжди, а 1 бал вказує, що вона практично відсутня.

У кожному рядку з'єднайте відмітки у балах (помічені кружечка­ми) і побудуйте свій профіль. Відхилення від середини (цифра чоти­ри) вліво означає схильність до конфліктності, а відхиленні управо вказує на намагання уникнути конфліктів. Підрахуйте загальну кіль­кість отриманих балів.

2. Виконайте запропоновану «Методику визначення величини і рів­ня еготизму діалогічної мови».

Процедура дослідження. Випробовуваного просять записати роз­мову з партнером на будь-яку вільну тему. Психолог прослуховує запис і фіксує: 1. кількість фраз кожного партнера; 2. кількість фраз, в яких індивід казав про себе або своїх близьких, а також підкреслював на­лежність собі тварин чи предметів. Прагнення людини говорити про себе називається еготизмом. Прикладами висловлювань, що відобра­жають еготизм є: «Я - людина вольова», «Мені не подобаються фільми із сюжетами насильства», «Моя мама про це попереджала», «Мій кіт зловив вчора горобця», «У мене в кімнаті завжди порядок» тощо.

Еготизм є мовним проявом егоцентризму особистості. Високий рі­вень еготизму свідчить про надмірну зосередженість людини на себе, спрямованість уваги на своє «Его». Оскільки еготизм знижує спря­мованість людини до співбесідника, то заважає спілкуванню, робить його неефективним. Проте низький рівень еготизму також не завжди вказує на інтерес до співбесідника, він може співпадати із слабкою зацікавленістю змістом бесіди.

Обробка результатів. Коефіцієнт еготизму (К) підраховується за формулою:

F* A' = ÷- ЗФ

Де ЕФ - кількість фраз еготичного характеру; ЗФ - загальна кількість фраз, сказаних під час бесідиодним ііншим партнером;

Аналіз результатів. Отриманий коефіцієнт еготизму інтерпрету­ють за допомогою орієнтовних шкал і визначаючи його рівень: ЕФ = 0,10 і нижче - низький рівень; ЕФ=0,11- 0,40 - середній рівень 0,41 і вище - висо' ий рівень еготизму.

Під час аналізу результатів бажано зіставити їх з темою, вибраною для бесіди, і звідношенням співбесідників один до одного. Важливо ви­значити, чи є еготизм феноменом, спровокованим конкретною темою бесіди, або ж він є виявом егоцентричної спрямованості особистості.

4. Для оцінки ефективності спілкування заповніть «Тестову карту комунікативної діяльності». Для цього запропонуйте 4-5 особам, бажано психологам оцінити ефективність виступу певної людини. Для оцінювання нижче надана шкала.

Тестова карта комунікативної діяльності

Якщо оцінка коливається в межах від 45-49 балів, то комунікатив­на діяльність наближена до моделі активної взаємодії. Оратор досяг майстерності, вільно взаємодіє з аудиторією, чудово розподіляє свою увагу, всі засоби спілкування органічно вплетені у виступ. Може зда­тися, що зібралася компанія давно знайомих людей для обговорення актуальних питань. Проте, при цьому всі зайнято загальною спра­вою, а діяльність оратора досягає поставленої мети.

35-44 бали - висока оцінка. Всі учасники заняття зацікавлено спо­стерігають за оратором або обговорюють поставлене питання. Ак­тивно висловлюють думки, пропонують варіанти вирішення пробле­ми. Стихійність відсутня. Оратор коректно спрямовує обговорення, не забуває про гумор. Вдала пропозиція тут же підхоплюється і заохо­чується. Оратор взаємодіє активно, продуктивно.

20-34 бали характеризують, що оратор задовільно оволодів при­йомами комунікативної діяльності, легко входить в контакт з ауди­торією, але не всіх присутніх тримає у полі уваги. У імпровізованих дискусіях він спирається на найбільш активну частину аудиторії, інші члени виступають переважно у ролі спостерігачів. Обговорення про­ходить жваво, але не завжди досягає поставленої мети. Зміст спілку­вання мимоволі приноситися в жертву формі. Тут можливі прояви моделей диференційованої уваги і негнучкого реагування.

11-19 балів - низька оцінка комунікативної діяльності оратора. Має місце одностороння спрямованість дії. Бар'єри спілкування пе­решкоджають живим контактам сторін. Аудиторія пасивна, ініціати­ва пригнічується домінуючим положенням ведучого. Його стиль на­гадує авторитарну або неконтактну моделі спілкування.

7-10 балів. Взаємодія з аудиторією відсутня. Спілкування розви­вається за дикторським або гипорефлексивним стилем. Взаємодія знеособлена, психологічно анонімна і практично нічим не відрізня­ється від масової публічної лекції. Всі функції обмежені лише інфор­маційною стороною.