4.1. ЛИТОВСЬКІ І ЖЕМАЙТСЬКІ ДИНАСТІЇ. КНЯЗІ ГОЛЬШАНСЬКІ
Легендарна генеалогія литовських князів, відбита у білорусько-литовських літописах, мала на меті довести походження цих князів від Палемона, родича римського імператора Нерона, і тим самим поставити їх вище від Рюриковичів та П'ястів.
Тим не менше багато елементів легендарної генеалогії оперті на усну традицію, історична глибина якої навряд чи сягає далі ХІ-ХІІ ст. Перші історичні відомості про литовських князів належать до кінця XII — початку XIII ст. На території Литви тоді існувало багато дрібних князівств, які мали свої регіональні династії, зв'язки між якими вловити практично неможливо. Спотворені у латинській чи слов'янській передачі імена окремих князів — все, що збереглося з тих часів: СВЕЛЬГАТЕ [Свалеготе ?] (49, IX, 1), СТЕКСЕ (49, XVII, 6), ДАУГЕРУТЕ [Довгирд ?] (49, XVII, 3), та «багато інших князів... литовців» (49, XXV, 2). У1219 р. волинські князі Данило і Василько Романовичі підписали союз з литовськими князями. «Імена ж литовських князів були: це старші — Живинбуд, Дов'ят, Довспрунк, брат його Міндовг, брат Дов'ятів — Вікаїл; а жемайтські князі — Ердивил, Викинт; а [з] Раушковичів: Кинтибут, Вонибут, Бутовит, Вижійк і син його Вишлій, Китеній, Пликосова; а се Булевичі: Вишимут, — що ото його вбив Міндовг, а жону його забрав і братів його побив Єдивила [і] Спрудійка; а се князі з Дяволтви [Делтуви — Л.В.]: Юдьки, Пукийк, Бикши, Ликийк « (112, стб.735-736). Цей перелік можна умовно взяти за початкову точку відліку литовських династів, а старших князів так само умовно віднести до першого покоління. Пропоновані таблиці литовських і жемайтських династій, зрозуміло, гіпотетичні, що зумовлено станом джерел. Більшість їх позицій залишаються дискусійними.
Таблиця 27
ДИНАСТІЇ ЛИТОВСЬКИХ КНЯЗІВ
1. ЖИВИНБУД (ГІМБУТ ?) († після 1219)......................................................................
?У 1219 р. очолював литовських і жемайтських князів на переговорах з волинськими князями. За легендарною генеалогією — князь литовський і жемайтський (? — після 1219 рр.), син Кунаса і молодший брат Кернуса (часом виступає під іменем Гімнуса), до гілки якого перейшла верховна влада у литовських землях (140, с.91, 129, 146, 174-176, 194-195, 215).
2. ДОВ'ЯТ († після 1219)...................................................................... ?
У 1219 р. серед литовських князів був другим після Живинбуда. Належав до іншої гілки або династії князів литовських.
3. ВІЛІКАЇЛ [ВІКАЇЛ] († після 1219)...................................................................... ?
Князь литовський, молодший брат Дев'ята.
4. ДОВСПРУНК († після 1219/ до 1229)...................................................................... ?
Помер після 1219 р. (коли брав участь у переговорах з волинськими князями) та до 1229 р. (коли всю Аукштайтію об'єднав під своєю владою його молодший брат Міндовг). Князь девялтовський [делтувський] (? -після 1219/до 1229 р.). Третій по старшинству з литовських князів у 1219 р.Належав до іншої гілки чи династії ніж Живинбуд та Дов'ят. За легендарною генеалогією походив з роду Кітаврасів, його син одружився з Поятою, спадкоємницею Кернуса, старшого брата Живинбуда (140, с. 145,146, 174, 193, 214). Сам Довспрунк був одружений з сестрою Викинта, князя Жемайтії (1246, с.492).
5. МІНДОВГ [МІНДАУГАС] († 1263)...................................................................... ?
Вбитий у 1263 р. внаслідок змови Довмонта, Тройната та інших князів (112, стб.860). Князь Аукштайтії (до 1219 — кінець 1230-х рр.), вел. кн. литовський (з кін. 1230-х рр.), король (з 1251 р.). Молодший брат Довспрунка. Першим розпочав об'єднання литовських князівств, не зупиняючися перед винищенням інших князів — «братії» (112, стб.858). У 1251р. з королівським достоїнством прийняв християнство, але у 1260 р. повернувся у язичество. Його дружина була сестрою дружини нальшенайського князя Довмонта (2029; 2030).
6. NN, [сестра Довспрунка і Міндовга]...................................................................... ?
Мати Тройната, який був сестричем Міндовга та двоюрідним братом його племінника Товтивіла (112, стб.860). За легендарною генеалогією Тройнат був сином Скирмонта (140, с. 196). Напевно взаємними шлюбами Довспрунка і Ердивіла-Скірмонта на рідних сестрах скріплювався союз девялтовських і жемайтських князів.
7. ГІНВІЛ-БОРИС МІНГАЙЛОВИЧ [?]...................................................................... ?
Легендарний князь полоцький (середина XIII ст.). Досить вірогідно, що ослаблена Полоцька земля у 1230-х рр. прийняла литовського князя, який одружився з Рюриківною з місцевої династії і перейшов у православ'я. Пізніша традиція приписала йому заснування Борисова, будівництво монастирів і соборів, здійснене до нього полоцькими Рюриковичами (140, с. 195).
II
8. КУКОВОЙТ...................................................................... 1
Князь литовський (перша половина XIII ст.). Згідно легендарної частини білорусько-литовських літописів був посланий на допомогу Шварнові Даниловичу проти луцького князя Мстислава Даниловича під час боротьби за Берестя, Мельник, Городно та Новогрудок (140, с.216). Галицько-волинський літопис нічого не повідомляє про міжусобну боротьбу між Даниловичами. Скоріше це відгомін подій першої половини XIII ст., коли йшла боротьба за Городенське та Новогрудське князівства. Традиція приписує Куковойту запровадження культу померлих князів та встановлення ідолів у священних гаях (140, c. 196).
9. ТОВТИВІЛ († 1263)...................................................................... 4
Вбитий підступно під час переговорів з Тройнатом у 1263 р. через зраду боярина Прокопія (112, стб.860-861). Князь литовський, князь полоцький (бл. 1262 -1263 рр.). У 1245 р. був прогнаний з Литви Міпдовгом і деякий час знаходився при дворі Данила Романовича. ОІції мав уділ у Полоцькій землі (може у порозумінні з Гіпвілом-Борисом Мінгайловичом), встановив зв'язки з ризьким єпископом Миколою.
Взимку 1248/1249 р., коли почалося порозуміння Міндовга з хрестоносцями, втік до Викинта у Жемайтію. Оточив Міндовга у замку Ворута, але не зміг його здобути. Пізніше тримав уділ у Жемайтії. Як союзник Данила Романовича брав участь у поході 1253 р. на підтримку претензій Романа Даниловича на Австрійську спадщину. Врешті став васалом Міндовга і, напевно, отримав від нього бл. 1262 р. Полоцьке князівство (97, с.3-19).
10. ЕДИВІЛ († після 1253)...................................................................... 4
Брат Товтивіла і племінник Міндовга. Князь литовський. У 1245 р. прогнаний з Литви Міндовгом і знайшов притулок при дворі Данила Романовича. Мав уділ у Жемайтії. У 1253 р. брав участь у поході в Чехію на підтримку Романа Даниловича. Далі його сліди губляться.
11. NN, дочка...................................................................... 4
Після 1242 р. і до 1252 р. видана за галицько-волинського князя Данила Романовича (112, стб.815: 1782, s.43-50).
12 ВОЙШЕЛК († 1269)...................................................................... 5
Загинув у 1269 р. під час бійки, яка вибухнула на переговорах з галицьким князем Левом Даниловичем у Михайлівському монастирі біля Володимира (112, стб.869). Князь новогрудський (бл. 1249 -1254, 1259- 1264 рр.), вел. кн. литовський (1264-1267 рр.). У 1254 р. передав Новогрудське князівство Романові Даниловичу і прийняв чернецтво у ігумена Григорія в Полонині (112, стб.859). Намагався через Угорщину та Болгарію добратися до святих місць у Палестині, але мусив повернутися назад. Заснував монастир на Німані. Хрещений батько Юрія Львовича. Після походу Бурундая, який відновив ординське панування над Галицько-Волинською державою і змусив її князів іти на Литву, зайняв Новогрудське князівство. Після загибелі Міндовга втік у Пінськ. З допомогою Шварна Даниловича здобув батьківський престол, якийсь час ділив його із Шварном, а потім уступив йому. Відмовився передати литовський престол Левові Даниловичу.
Його випадкова смерть у безглуздій сутичці розірвала короткочасну волинсько-литовську унію і привела до довгого періоду конфронтації обох сторін.
13. NN, дочка...................................................................... 5
Дочка Міндовга і сестра Войшелка. У 1253 р. видана за Шварна Даниловича, пізніше князя холмського і вел. кн. литовського (1264-1269 рр.) († 1269 р.) (112, стб.830).
14. РЕПЕК († 1263)...................................................................... 5
Син Міндовга. Вбитий разом з батьком у 1263 р.
15. РУКЕЛЬ († 1263)...................................................................... 5
Син Міндовга. Вбитий разом з батьком у 1263 р.
16. РОГВОЛОД-ВАСИЛЬ БОРИСОВИЧ [?]...................................................................... 7
Легендарний князь полоцький (середина XIII ст.). Для сина першого полоцького князя з литовської династії ім'я Рогволода-Василя дуже ймовірне, що підвищує довіру до можливості існування цього князя.
III
17. КОСТЯНТИН († після 1310)...................................................................... 9
Князь вітебський (1262-1263 рр.), полоцький (1264 ?, 1270/80- 1310 рр.). Отримав Вітебськ від батька. Під час зближення Міндовга з Олександром Невським одружився з дочкою останнього Євдокією (660, с.39-40). Після загибелі батька втік у Новгород Великий (1246, с.383). По смерті Ерденя у 1270/ 1280 рр. повернув собі Полоцьк. За буллою папи Климента V від 19.06.1310 р., не маючи спадкоємців, залишив князівство ризькому єпископові. Однак військо Вітеня, відповідно до угоди з полочанами, прогнали лицарів єпископа (399, с, 115). Скоріше всього грамота була видана на підставі фальшивих свідчень Риги, бо у Костянтина Товтивіловича були нащадки.
18. ПУКУВЕР (БУДИВИД) († 1295 ?)...................................................................... 12
Вел. кн. литовський (до 1282-1295? рр.). Син або племінник Войшелка, бо при ньому у 1282р. Лев Данилович очікував пімсти за загибель Войшелка (112, стб.897).
Передав Волковиськ волинському князеві Мстиславу Даниловичу «... аби он с ними мир держал...» (112, стб.933). В.Пашуто прийняв аргументацію Ю.Пузини і вважав Пукувера батьком Вітеня та Гедиміна (1996, s. 1-43; 1246, с.492). Нам здається більш аргументованою версія про походження цих князів із жемайтської династії (2118, s.392-416).
19. БУДИКИД...................................................................... 12
Рідний брат Пукувера (112, стб.933).
20. ГЛІБ РОГВОЛОДОВИЧ [?]...................................................................... 16
Легендарний князь полоцький (? — до 1262 рр.). Можливо був усунений Міндовгом.
21. ПАРАСКОВІЯ РОГВОЛОДІВНА [?]...................................................................... 16
Легендарна полоцька княжна, сестра Гліба. Традиція приписує її прийняття чернецтва, переписування книг та інші благочестиві подвиги (140, c. 195). Якщо це не переспів подвигів полоцьких книгинь-черниць, які жили у XII ст., а відбиток реальних подій, то вони могли відбутися бл. 1262 р. при зміні династії у Полоцьку.
22. ІЗЯСЛАВ РОГВОЛОДОВИЧ [?] († після 1265)...................................................................... 16
Як князь полоцький і васал Войшелка у 1265 р. підтвердив мир Литви з Орденом та ризьком єпископом (287, N 3059). Можливо був братом Гліба, якому вдалося повернути батьківський престол. Можливо також, що у 1264 р. Полоцьке князівство отримав Рюрикович з попередньої династії, яка зберігала дрібні уділи у Полоцькій землі. Міг тримати князівство лише у 1264-1265 рр., бо уже у 1266 р. полоцьким князем був Ердень.
IV
23. МИХАЙЛО КОСТЯНТИНОВИЧ († до 1310)...................................................................... 17
Помер за життя батька (268, N 25, s. 13; 143, N 2, с.36-37). Князь вітебський (1270/80 — до 1310 рр.).
24. ВАСИЛЬ КОСТЯНТИНОВИЧ [?] († до 1310)...................................................................... 17
За версією Т.Василевського, яку ми приймаємо, вітебська княжна, яка була другою дружиною Ольгерда Гедиміновича, походила з литовської династії (2096, s.673-683). Тоді її батько Ярослав був внуком Костянтина Товтивіловича. Т.Василевський вважає його сином Михайла Костянтиновича, відносячи «Родовід князів вітебських» до чистого фальсифікату Т.Нарбута. За цим родоводом князь Ярослав був Васильовичем. Питання джерел Хроніки Биховця, складовою частиною якої є «Родовід», ще не достатньо вивчене. Міг існувати князь Василь Костянтинович, який також помер за життя батька (інакше фальсифікація заповіту Костянтина не мала би сенсу). Князь Василь міг бути також сином вітебського князя Ізяслава, який бл. 1265 р. підтвердив мир Войшелка з хрестоносцями та Ригою. Тоді ця гілка була нащадками РІориковичів.
25. ВОЇН [ГЛІБОВИЧ ?] († після 1326)...................................................................... 20
Згадується під 1326 р. як полоцький князь (97, с.98). Дослідники вважали Воїна сином Пукувера та молодшим братом Гедиміна, але це не підтверджено жодними джерелами. Вигнавши з Полоцька хрестоносців, Вітень міг передати князівство представникові попередньої династії, тобто синові Гліба чи Ізяслава Рогволодовичів. Це сталося бл. 1311 р., тобто по смерті Костянтина Товтивіловича, а не у 1307 р., як датують окремі літописи (126, стб.469; 293, cz.1, s.349).
V
26. ЯРОСЛАВ ВАСИЛЬОВИЧ († після 1.11.1338 р)...................................................................... 24
Князь вітебський (до 1310-після 1338 рр.). Його дочка стала другою дружиною Ольгерда Гедиміновича до якого відійшло Вітебське князівство. 1.11.1338 р. мир Гедиміна з Орденом та Ригою підписав і «король» вітебський (287, N 83, s.67-69). Ним, напевно, міг бути тільки Ярослав Васильович.
27. ЛЮБКО ВОЇНОВИЧ († 1342)...................................................................... 25
Князь полоцький (після 1326 -1342 рр.). Загинув у 1342 р. під Ізборськом в ході війни Литви з хрестоносцями (115, c. 188).
VI
28. АННА ЯРОСЛАВНА († бл.1350)...................................................................... 26
До 1327 р. видана за Ольгерда Гедиміновича († 1377 р.), який через цей шлюб успадкував Вітебське князівство (504, с.85-86).