У науковому обігу давно відома цікава пам'ятка, за якою закріпилася назва ''Geographus Bavarus" (“Баварський Географ”).
В оригіналі пам'ятка має назву 'Descriptio civitatum et regionum ad Septentrionalem plagam DanuHm'' (“Опис градів і земель на північ від Дунаю”). Ця пам'ятка на двох аркушах була виявлена ще у 1722 р.
серед документів збірника ІХ ст. у Баварській державній бібліотеці у Мюнхені, де зберігається досі[203]. Пам'ятка збереглася лише в одному списку. Баварський герцог придбав цей збірник у 1571 р. разом з архівом антиквара Германа Шеделя (1410-1485). Першу публікацію у французькому перекладі (тобто фактично ввів її в науковий обіг), здійснив французький посол у Мюнхені граф дю Бюа у середині XVIII ст. Назву “Баварський Географ” пам'ятці дав відомий польський пиьменник та вчений Ян Потоцький (1761-1815)[204].Від багатьох інших документів пам'ятка відрізняється своєю інформативною насиченістю. Вона містить перелік племен, переважно слов'янських, з мінімальними поясненнями, зокрема з зазначенням кількості “градів” (“civitates”) у більшості племен.
Першим походження і створення пам'ятки досліджував Г. Ловмяньский. За його висновками, зберігся не оригінал, а друга редакція, яка складається з двох частин. Перша частина (позиції 1-13) є точною копією втраченого оригіналу першої редакції. В оригіналі зафіксовані результати стратегічної розвідки франкської імперії, яка служила мілітарним цілям розширення впливу імперії далі на північ від Дунаю. Друга частина була долучена в ході створення другої редакції, маючи географічний характер, вона підсумувала купецьку та місіонерську інформацію. На думку польського вченого, ця редакція була створена у монастирі св. Еммерама в Регенсбурзі. Перша частина була сформована невдовзі після 844 р. монахом Рудольфом, автором другої частини Фульденських анналів, на замовлення короля Людовика Німецького. З Фульди документ потрапив до королівського двору у Реген- сбурзі, де після 845 р.
монахи в монастирі св. Еммерама створили другу редакцію[205].Інші дослідники, опираючись на палеографічні та кодикологічні дані, стверджують, що “Опис градів і земель на північ від Дунаю” виглядає оригіналом, створеним у першій половині ІХ ст.[206].
Як свідчить аналіз пам'ятки чи її окремих складових, датування документа коливається у таких межах: 795 р. (Л. Дралле[207]); 817 р. (Л. Гавлік[208]); 830-840 рр. (В. Гюзелєв[209]), між 833-890 рр. (П. Раткош[210]) чи невдовзі після 844 р. (В. Фріце[211]), між 866-890 рр. (П. Шафарик[212]), на початку 70-х рр. ІХ ст. (О. Назаренко)[213]. На думку О. Назаренка, з якою важко не погодитися, встановити, є пам'ятка оригінальною чи копією більш раннього оригіналу, неможливо. Згідно з його висновком, вона створена в монастирі Рейхенау в верхів'ях Рейну на Баденському озері. Інформацію про слов'янські племена, які входили в коло інтересів Великої Моравії, та північно- східних сусідів цієї держави укладач пам'ятки отримав від одного зі слов'янських апостолів св. Мефодія чи осіб з його оточення під час їх перебування на засланні в Рейхенау, що підтверджує занесення їхніх імен в "liber confraternitatum” — “книгу побратимства”. Свої висновки вчений базував також на впевноності, що згадане в документі плем'я Ruzzi тотожне Русам, інформацію про яких кирило-мефодіївське коло черпало від створеної константинопольським патріархом Фотієм бл. 866 р. єпископії (митрополії) на Русі[214].
Ретельне дослідження пам'ятки почали ще Й. Лелевель (1786-1861)[215], П. Я. Шафарик (1795-1861)[216] та К. Цейсс (1806-1856)[217]. Література з цієї проблеми практично неосяжна. Найбільш грунтовні дослідження тексту належать В. фон Кельтшу[218], А. Кралічеку[219], Є. Кухарському[220], В. Фріце[221], Г. Ловмяньскому[222], І. Герман[223], О. Назаренко[224] та Б. Томенчук[225].
Пам'ятка видавалася багато разів. Для зручності нижче наведено оригінальний текст пам'ятки (за виданням С. Закшевського, звіреним з пізнішими новійшими виданнями[226]) з першим авторським українським перекладом: