Амніон, пупковий канатик і амніотична рідина

Зона контакту між амніоном і зародковою ектодермою (амніоектодермальне спо­лучення) має овальну форму і отримала назву первинного пупкового кільця. На п’ятому тижні розвитку через це кільце проходять такі структури: 1) сполучне сте­бельце, що містить алантоїс і пупкові судини, які представлені двома артеріями і однією веною; 2) жовткове стебельце (жовткова протока), яка супроводжується жовтковими судинами; 3) канал, що сполучає внутрішньозародкову та позазародко- ву порожнину.

Протягом подальшого розвитку амніотична порожнина швидко збільшується за рахунок хоріонічної порожнини й амніон оточує сполучну ніжку і протоку жовтко­вого мішка, з’єднуючи їх і утворюючи первинний пупковий канатик. У дистальній частині первинний пупковий канатик містить жовткову протоку і пупкові судини, а у проксимальній — петлі кишки і залишки алантоїса. Жовтковий мішок міститься у хоріонічній порожнині та сполучається з пупковим канатиком своєю протокою. В кінці третього місяця амніон розширюється так, що вступає у контакт з хоріоном, і хоріонічна порожнина облітерується. Жовтковий мішок також облітерується. Че­ревна порожнина тимчасом стає замалою для кишкових петель, які розвиваються і деякі з них у складі пупкового канатика виштовхуються у позазародковий простір. Ці виштовхнуті петлі кишки формують фізіологічну пупкову грижу. Наприкінці 3-го місяця розвитку кишкові петлі втягуються в тіло плода, а порожнина в пупко­вому канатику заростає. Після облітерації жовткової протоки й алантоїса в пупко­вому канатику залишаються тільки пупкові судини, оточені вартоновими драглями — спеціалізованим типом сполучної тканини з високим вмістом протеогліканів, яка функціонує як захисне оточення для судин пупкового канатика. Стінки пупкових артерій мають багато м’язових та еластичних волокон, які сприяють швидкому зву­женню і скороченню пупкових судин після перев’язування пупкового канатика.

Амніотична порожнина заповнена прозорою водянистою рідиною (амніотичною рідиною), яку частково продукують амніотичні клітини і яка первинно походить з материнської крові. Кількість рідини зростає з 30 мл на 10-му тижні вагітності до 350 мл — на 20-му і 800—1000 мл — на 37-му тижні. Амніотична рідина дозволяє ембріону рухатися та пом’якшує поштовхи, відокремлює плід від амніона. Повний об’єм амніотичної рідини поновлюється кожні 3 год. З початку 5-го місяця плід починає заковтувати амніотичну рідину: він випиває близько 400 мл амніотичної рідини за добу, що становить половину її загальної кількості. З 5-го місяця до скла­ду амніотичної рідини приєднується сеча плода, яка містить переважно воду (кінцеві продукти метаболізму видаляються плацентою). Під час пологів амніотична обо­лонка формує гідростатичний клин, який сприяє розширенню цервікального кана­лу.