<<
>>

Клінічні кореляції

Передача антитіл. Якщо плід є Rh-позитивним, а мати — Rh-негативною (резус- конфліктна вагітність), еритроцити плода при потраплянні у материнську кров мо­жуть викликати утворення антирезусних антитіл.

Материнські антитіла проти анти­генів плода повертаються до нього і спричинюють гемоліз еритроцитів плода. При­чиною реакції антиген — антитіло можуть бути невеликі кровотечі з поверхні вор­синок. Гемоліз еритроцитів плода призводить до розвитку гемолітичної хвороби, або еритробластозу плода. Своєчасне профілактичне введення антирезусного анти-D- імуноглобуліну матері може попередити або зменшити ризик гемолітичної хвороби плода.

Плацентарний бар’єр. Більшість материнських гормонів не проходить через пла­центу. Ступінь проникності через плаценту інших гормонів (тироксин тощо) є не­значним. Небезпеку можуть становити синтетичні прогестини (похідні андрогенів), які спроможні спричинювати маскулінізацію плода жіночої статі. Синтетичний ест­роген діетилстильбестрол легко проходить через плаценту і спричинює аномалії роз­витку матки, маткових труб, верхньої третини піхви, рак піхви, а також аномалії розвитку яєчок у індивідів, які підлягали впливу діетилстильбестролу in utero.

Віруси краснухи, цитомегаловірус, Коксакі, віспи, вітряної віспи, кору, поліоміє­літу та інші легко проходять через плацентарний бар’єр і зумовлюють розвиток внут- рішньоутробних інфекцій, а також можуть спричинити загибель клітин і природжені вади розвитку. Більшість ліків і метаболітів проникають через плаценту і можуть спричинити ураження ембріона. Вживання матір’ю наркотиків та їх проходження через плаценту може спричинювати у плода звикання до цих речовин і тяжкий абстинентний синдром після народження.

Плацентарна недостатність — клінічний синдром, обумовлений морфологічни­ми і функціональними змінами в плаценті, що проявляється порушенням стану, ро­сту і розвитку плода. Виділяють три форми плацентарної недостатності: 1) гемоди- намічну, зумовлену порушенням матково-плацентарного і плодово-плацентарного кровотоку; 2) плацентарно-мембранну, яка характеризується зниженням можливос­тей плацентарної мембрани до транспорту метаболітів; 3) клітинно-паренхіматозну, що пов’язана з клітинною активністю трофобласта і плаценти.

Первинна плацентар­на недостатність розвивається до 16-го тижня вагітності внаслідок анатомічних по­рушень будови матки, васкуляризації і розвитку хоріона, захворювань вагітної (ав­тоімунні, діабет та ін.) або дії несприятливих чинників зовнішнього середовища (інфекції, мутагени та ін.). Вторинна плацентарна недостатність розвивається в більш пізні терміни вагітності і є наслідком порушення матково-плацентарного кровотоку (гіпертензивні хвороби матері, автоімунні захворювання, прееклампсія та ін.). Ви­являють гостру плацентарну недостатність (інфаркт, тромбоз, передчасне відшару­вання плаценти) і хронічну плацентарну недостатність (при хронічній недостат­ності матково-плацентарного кровотоку). Гостра плацентарна недостатність призво­дить до гострої гіпоксії і, нерідко, смерті плода; хронічна плацентарна недостатність спричинює хронічну гіпоксію і затримку внутрішньоутробного росту (ЗВУР) плода. Профілактика плацентарної недостатності включає лікування захворювань та інфекцій матері до вагітності. Лікування плацентарної недостатності полягає у по­кращанні матково-плацентарного кровотоку та оксигенації плода, лікуванні мате­ринських захворювань і ускладнень, що призвели до розвитку плацентарної недо­статності.

<< | >>
Источник: Запорожан В. М., Цегельський М. Р., Рожковська Н. М.. Акушерство і гінекологія. Підручник: У 2-х томах. Т. 1. — Одеса: Одес. держ. мед. ун-т,2005. — 472 с.. 2005

Еще по теме Клінічні кореляції: