Антенатальна (внутрішньоутробна) смерть плода

Антенатальна смерть плода (АСП) є рідкісним (1:1000 народжень) явищем. Частота антенатальної смерті плода зро­стає при материнських захворюваннях і ускладненнях вагітності, включаючи пе­редчасне відшарування плаценти, приро­джені вади розвитку плода, переношу­вання вагітності.

Рис. 15.1. Крива Лілі для оцінки ризику ге­молітичної хвороби плода: а — низький ризик ГХП; б — помірний ризик ГХП; в — високий ризик ГХП; 1 — зона ; 2 — зона 2; 3 — зона 3

Діагностика. В І половині вагітності внутрішньоутробну смерть плода (missed abortion) можна запідозрити при відсутності темпів росту матки, зникненні ознак і симптомів вагітності. Діагноз підтверджується при ультразвуковому дослідженні та визначенні рівня ХГЛ. Після 20 тиж гестації про смерть плода може свідчити зник­нення його рухів, відсутність збільшення висоти дна матки, що уточнюється під час ультразвукової діагностики.

Ведення пацієнток і розродження. У разі внутрішньоутробної смерті плода важ­ливою є психологічна підтримка вагітної. Враховуючи ризик розвитку ДВЗ-синдро- му при антенатальній смерті плода, оптимальним веденням таких пацієнток буде за­вершення вагітності (розродження) в оптимально короткі терміни. До 20 тиж гестації виконують штучне переривання вагітності, після 20 тиж — індукцію пологів шляхом застосування простагландинів або високих доз окситоцину. Дослідження причини внутрішньоутробної смерті плода включають тести на наявність колагенових судин­них захворювань, антифосфоліпідного синдрому, гіперкоагуляційного стану, визна­чення каріотипу плода, титру антитіл до TORCH-інфекцій (токсоплазмозу, красну­хи, цитомегаловірусу, герпесу та ін). Важливим є одержання даних аутопсії плода, що може визначити етіологію АСП. Але в 90 % випадків причина внутрішньоутроб- ної смерті плода залишається невідомою.