Доброякісні кісти і пухлини вульви та піхви
У ділянці вульви і піхви можуть виникати численні кісти і пухлини. Кісти розвиваються внаслідок оклюзії сальних, апокринних потових залоз, сальних залоз волосяних фолікулів. Лікування доброякісних кіст і пухлин звичайно проводиться у разі їх клінічної симптомності або інфікування.
Епідермальні інклюзійні кісти є найбільш частими пухлинними утвореннями в ділянці вульви. Ці кісти звичайно виникають внаслідок оклюзії сальних залоз волосяних фолікулів або блокади волосяних фолікулів. Кісти вкриті плоским епітелієм і містять тканину, яка звичайно вилучається (секрет залоз). Ці поодинокі ураження звичайно є маленькими і безсимптомними, але при вторинному інфікуванні можуть ускладнюватися розвитком абсцесу, що потребує хірургічного втручання (розкриття і дренування абсцесу).
Кісти сальних залоз виникають внаслідок блокади вивідних проток сальних залоз, що призводить до накопичення їх секрету в просвіті залози. Ці кісти часто є численними і безсимптомними. Як і інші кісти, при суперінфекції місцевою мікрофлорою, вони можуть потребувати хірургічного лікування (розкриття і дренування).
Кісти апокринних потових залоз. Апокринні потові залози у значній кількості локалізуються в ділянці лобка і великих соромітних губ. Оклюзія цих залоз призводить до формування кіст. Мікрокістозне ураження шкіри вульви внаслідок оклюзії апокринних потових залоз відоме під назвою хвороби Фокса — Фордайса.
Гнійний гідраденіт (hydradenitis suppurativa) — формування численних абсцесів у пахвинній ділянці та ділянці лобка при інфікуванні апокринних залоз (звичайно золотистим стафілококом). Лікування полягає в ексцизії або інцизії та дренуванні абсцесів й антибактеріальній терапії (доксициклін та ін.).
Кісти скенових залоз. Скенові, або парауретральні, залози локалізуються поблизу отвору сечівника. Хронічне запалення скенових залоз може спричинити обструкцію їх проток і кістозне розширення залоз.
Кіста гартнерової протоки (мезонефральна) виникає з ембріональних залишків мезонефральних (вольфових проток) і звичайно локалізується в передньо-боковій стінці піхви. Такі кісти звичайно є безсимптомними і не потребують лікування. Ексцизія кісти проводиться лише у разі симптомної кісти великих розмірів, але хірургічне видалення може супроводжуватися технічними труднощами при поширенні протоки у широку зв’яз- ку матки.
Кіста і абсцес бартолінової залози. Бартолінові (великі присінкові) залози локалізуються білатерально приблизно на 4 і 8 год умовного циферблату з внутрішньої поверхні великих соромітних губ (рис. 2.5). Ці залози виділяють мукоїдний секрет і відкриваються з обох боків дівочої перетинки. Обструкція протоки призводить до виникнення кісти бартолінової залози. Маленькі, діаметром 1-2 см, що не супроводжуються неприємними симптомами, вони можуть не потребувати лікування і часто регресують спонтанно або за допомогою теплих сидячих ванночок. Але в деяких випадках кіста бартолінової залози збільшується за розмірами, спричинює біль, диспареунію, болючість при ходінні. У жінок віком старше 40 років такі кісти потребують біопсії у зв’язку з ризиком виникнення раку бартолінової залози.
Якщо ці кісти не регресують, вони можуть інфікуватись і утворювати абсцеси бартолінової залози. Ці абсцеси варіюють за розмірами і можуть бути великими, спричинювати сильний біль, болючість при пальпації й асоційований целюліт. Етіологічним чинником абсцесу бартолінової залози може бути як неспецифічна вагінальна мікрофлора, так і гонококова інфекція (в 10 % випадків). У разі абсцесу залози ургентне лікування полягає в розкритті та дренуванні абсцесу з подальшим призначенням антибактеріальної терапії. Але за таких умов можливі рецидиви захворювання, тому більш ефективними є інші методи лікування:
1. За ургентних умов і в амбулаторній практиці виконують маленький розріз (5 мм) для дренування і зрошення абсцесу. Потім у порожнину абсцесу вводять катетер Уорда (рис.
2.6), який має спеціальний балон. Балон вводять у порожнину кісти і наповнюють рідиною для тампонади порожнини
Рис. 2.5. Кіста бартолінової залози:
1 — промежина;2 — задня спайка; 3 — велика соромітна губа; 4 — мала соромітна губа; 5 — скенові залози; 6 — отвір сечівника; 7 — клітор; 8 — кіста бартолінової залози.
Рис. 2.6. Катетер Уорда: а — до введення рідини; б — після введення рідини
Рис. 2.7. Розкриття, дренування і марсупіалізація абсцесу бартолінової залози: 1 — стінка соромітної губи; 2 — стінка кісти
кісти. Катетер залишають на 4-6 тиж, поступово зменшуючи розмір балона, що сприяє поступовій епітелізації порожнини кісти та її протоки.
2. Марсупіалізація показана при рецидивних кістах або у разі абсцесу бартолінової залози. Порожнину абсцесу або кісти розкривають, краї капсули кісти підшивають до слизової оболонки соромітної губи, що дозволяє залишити відкритою порожнину кісти (рис. 2.7). Отже, відсутність закритих просторів запобігає виникненню рецидивів кісти бартолінової залози. Поступово відбувається епітелізація рани. Для прискорення загоєння призначають теплі сидячі ванночки з розчинами антисептиків.
При будь-якому методі лікування теплі сидячі ванночки кілька разів на день сприяють зменшенню больового синдрому і скороченню часу загоєння. Антибактеріальна терапія звичайно показана у разі ургентного лікування шляхом розкриття і дренування абсцесу, при гонорейній інфекції та супутньому целюліті (частіше спричинюється золотистим стафілококом).