Клінічна маніфестація доброякісних (ненеопластичних) епітеліальних захворювань вульви

Анамнез. Пацієнтки з доброякісними ураженнями вульви і піхви можуть пред’явля­ти численні скарги, включаючи свербіж вульви, подразнення і печію. Хворих також можуть бентежити дизурія, диспареунія (біль при статевому акті), вульводинія (біль вульви) і відчуття болючості, опуклості або стовщення шкіри вульви.

Об’єктивне обстеження. Доброякісні ураження вульви можуть варіювати від ерите- матозних червоних до білих гіперкератозних плям або папул. Ці захворювання часто супроводжуються злущенням шкіри внаслідок подразнення і тертя уражених ділянок (вторинно).

Плоский лишай звичайно має вигляд блискучих, плоских фіолетових папул, тимча- сом як склерозний лишай представлений атрофією шкіри зі злиттям соромітних губ і стоншенням шкіри промежини, яка стає білою і вкривається зморшками; перианальна ділянка нагадує замкову щілину. Внаслідок травмування при розчісуванні можуть вини­кати петехіальні крововиливи або екхімози (геморагічні плями).

Вагінальний аденоз представлений червоною залозистою тканиною, яка пальпується під слизовою оболонкою або виявляється на поверхні стінки піхви. В останньому разі при кольпоскопії виявляють неспецифічні ознаки: йоднегативні ділянки, ацетобілий епі­телій, пунктацію, мозаїку.

Підтвердження діагнозу грунтується на даних гістологічного дослідження. Отже, всі ураження вульви підлягають біопсії з метою діагностики і диференційної діагностики. Винятком із цього правила можуть бути пременопаузальний вік, значна вірогідність дер­матиту (екземи) або швидкий позитивний ефект у відповідь на лікування. Показанням для обов’язкової біопсії вульви є:

1) виразкові ураження;

2) однобічні ураження;

3) підозра на склеротичний лишай, «лейкоплакію» або інші епітеліальні ураження;

4) невизначені ураження.

При ураженнях піхви виконують кольпоскопію та прицільну біопсію.

Диференційний діагноз ненеопластичних захворювань вульви і піхви включає такі стани, як синдром Бехчета, хворобу Крона, мультиформну еритему, псоріаз, бульозний пемфігоїд, плазмоклітинний вульвіт, а також злоякісні ураження: плоскоклітинний та базальноклітинний рак, меланому, саркому, хворобу Педжета.

Лікування грунтується на гістологічному діагнозі. При всіх цих захворюваннях най­важливішим компонентом лікування є відповідна гігієна вульви і піхви. Пацієнткам ре­комендують уникати носіння тісного стискаючого одягу та панчох, застосування арома­тизованого та подразнюючого мила і детергентів, пінних ванн, купального одягу, жіно­чих спреїв, порошків та спринцювання. Пацієнткам слід носити вільну бавовняну білиз­ну і вільний верхній одяг; використовувати нейтральне мило (“Dove”, “Neutrogena”, “Du- tere”), проводити туалет зовнішніх статевих органів простою теплою водою двічі на день.

З метою лікування склеротичного лишаю, простого лишаю та інших дерматозів ви­користовують кортикостероїдні мазі. Мазі застосовують двічі на день протягом 2-4 тиж при простих дерматозах і 1 раз на день протягом 6-12 тиж при склеротичному лишаї. Підтримуюче лікування для профілактики рецидивів проводиться 1-3 рази на тиждень. При неефективності місцевого застосування кортикостероїдів можливе їх введення без­посередньо в ділянку ураження.

Місцеве застосування естрогенів не покращує клінічний перебіг склеротичного ли­шаю і не повинно застосовуватися. Естрогени з успіхом вживаються при лікуванні пост- менопаузальної урогенітальної атрофії у жінок з естрогенним дефіцитом, але не для ліку­вання склерозного лишаю.

Хірургічне лікування відіграє незначну роль при доброякісних епітеліальних захво­рюваннях вульви, за винятком випадків піхвових синехій і стенозу отвору піхви внаслі­док запальних процесів (плоский лишай). Кріохірургічне (кріокаутеризація) та лазерне лікування має обмежену ефективність та значний процент рецидивів.

Пігментні доброякісні ураження вульви можуть бути представлені меланоцитним невусом, акантозом і вітиліго.

Меланоцитний невус — варіює за розмірами і кольором від 1-2 мм до 1-2 см і звичайно є безсимптомним. З метою підтвердження діагнозу виконують ексцизію з по­дальшим гістологічним дослідженням тканини.

Акантоз — захворювання шкіри, яке спостерігається також у пахві, на сосках, у ділянці пупка і супроводжується нечіткою фіолетовою пігментацією. Безсимптомні ураження не потребують лікування, хоча нерідко є проявами гіперандрогенії та гіперінсулінемії.

Вітиліго — супроводжується повною депігментацією гістологічно нормальної шкіри. Звичайно є симетричним і має чіткі краї. Ефективного лікування вітиліго не існує.