Елективне переривання вагітності в ІІ триместрі

Елективне переривання вагітності в ІІ триместрі звичайно виконують у терміни 12­24 (до 28) тиж гестації. Причинами абортів у ІІ триместрі гестації є природжені ано­малії розвитку плода, нестримне блювання вагітних, передчасний розрив плідних обо­лонок, загрожуючі життю захворювання матері, а також небажана вагітність.

Методи переривання вагітності в ІІ триместрі включають інструментальний аборт — хірургічну евакуацію продукту запліднення (звичайно до 16 тиж гестації) та медикамен­тозну індукцію пологів (табл. 14.1). Інструментальна евакуація вмісту матки після 16 тиж вагітності також є можливою, але супроводжується більшою кількістю усклад­нень. Методи медикаментозної індукції пологів включають застосування простагландинів, окситоцину, інтраамніальне введення медикаментозних препаратів. Частота викорис­тання медикаментозної індукції пологів зростає зі збільшенням гестаційного віку.

Медикаментозна індукція пологів

Медикаментозна індукція пологів звичайно проводиться із застосуванням препаратів для розкриття шийки матки, амніотомії й окситоцину. Індукція пологів може бути про­ведена за допомогою орального, вагінального або внутрішньом’язового введення проста­гландинів кожні 3-4 год до початку пологів. Іншим методом індукції пологів є інстиля­ція медикаментозних агентів в амніотичну порожнину (амніоінфузія) для стимуляції маткових скорочень і експульсії плода та плаценти (табл. 14.3). Медикаментозні агенти, що використовуються для інстиляції, включають гіпертонічний розчин хлориду натрію, простагландини F2α (ензапрост) і гіперосмолярні розчини (граміцидин тощо).

Таблиця 14.3

Інтервал між інтраамніальною амніоінфузією і завершенням аборту

Таблиця 14.4

Ускладнення і побічні ефекти медикаметозної індукції пологів у ІІ триместрі гестації

Ефективність. Успішне переривання вагітності шляхом індукції пологів у ІІ триместрі можливе у 80-100 % випадків; ефективність залежить від методу індукції.

Побічні ефекти. Індукція пологів у ІІ триместрі вагітності може бути тривалим про­цесом (до 2 днів) і супроводжуватись ускладненнями (табл. 14.4).

Застосування оральних і вагінальних простагландинів частіше супроводжується на­родженням живих дітей, а також значними гастроінтестинальними побічними реакція­ми (нудота, блювання, діарея). Використання агентів для інстиляції в амніотичну порож­нину частіше супроводжується залишками плацентарної тканини (13-46 %), що потре­бує подальшого вишкрібання порожнини матки. Гіпертонічний розчин хлориду натрію може спричинювати гіперосмолярну кому, гіпернатріємію, дисеміновану внутрішньосу- динну коагуляцію при надмірному потраплянні гіперосмотичної рідини в інтраваскуляр- ний простір. У зв’язку з цим у сучасній практиці перевага надається простагландинам як агентам для амніоінфузії.

Інструментальний аборт

Рис. 14.2. Розширення цервікального ка­налу за допомогою ламінарій: 1 — оболонки; 2 — матка; 3 — ламінарії; 4 — тампон; 5 — піхва

Інструментальна евакуація продукту за­пліднення виконується звичайно до 16 тиж гестації за технікою, аналогічною такій при інструментальній ревізії порожнини матки в І триместрі. Особливості техніки включа­ють необхідність більшого розширення ший­ки матки (металевими розширювачами Ге­гара або вакуум-канюлею більшого діамет­ра), використання абортцанга і кюреток більшого розміру.

Для розкриття шийки матки можуть бу­ти використані ламінарії — палички з мор­ської водорості, які вводяться в цервікаль- ний канал за день до процедури (рис. 14.2). Ламінарії сприяють осмотичній дилатації (вони розширюються, втягуючи воду з при­леглих тканин).

Ускладнення інструментального аборту не є частими, з-поміж них визначають крово­течу, перфорацію матки, травму шийки мат­ки, інфекцію і затримку плацентарної тканини. Для зменшення можливості залишків пла­центарної тканини аборт у терміні до 16 тиж гестації звичайно виконують шляхом інстру­ментальної евакуації вмісту матки.

Частота ускладнень інструментального аборту є дещо меншою, ніж індукції пологів, і корелює з терміном вагітності.