Хірургічна стерилізація
Хірургічна стерилізація (трубна стерилізація у жінок і вазектомія у чоловіків) є не- зворотними, перманентними методами контрацепції. Частота цих методів збільшується, у США, наприклад, вона становить близько 30 %.
Цей метод частіше використовують подружні пари, жінки віком понад 30 років, розведені.Перед виконанням хірургічної стерилізації пацієнткам пояснюють ефективність, операційний ризик, частоту невдач, можливі побічні ефекти та ускладнення процедури.
Трубна стерилізація полягає у хірургічній оклюзії маткових труб для запобігання транспорту яйцеклітини і сперматозоїдів. Існують численні методики операції: перетинання, лігація (перев’язування), прошивання, електрокаутеризація труб, застосування кілець (Falope) та кліп (Hulka, Felchie).
Лапароскопічна трубна лігація є методом вибору в будь-який час, виключаючи післяпологовий період. Трубна лігація може бути виконана безпосередньо після пологів (післяпологова стерилізація) шляхом мінілапаротомії (маленький субумбілікальний розріз) за допомогою регіональної (спінальної або епідуральної) анестезії. Найбільш часто використовують метод Помероя (Pomeroy) (рис. 13.8).
Ефективність трубної лігації — 99,6-99,8 % випадків і збільшується при післяпологовій стерилізації. У жінок до 30 років більш ефективним є застосування кілець Falope, після 30 років — застосування кілець Falope та електрокаутеризація.
Переваги і недоліки. Побічних ефектів стерилізації не існує. Інколи мають місце збільшення дисменореї та посилення менструацій, що одержало назву «синдрому після- трубної лігації», але доказів цього стану немає.
Трубна лігація є перманентним методом контрацепції і має негайну ефективність. Як і будь-яка хірургічна процедура, вона може супроводжуватись ускладненнями (електро- та інша хірургічна травма суміжних органів, ускладнення анестезії тощо). Смертність після операції трубної стерилізації дорівнює 4:100 000.
У 1 з 15 000 жінок після трубної стерилізації можлива ектопічна вагітність.Близько 1 % жінок після трубної стерилізації бажають відновлення фертильності, що може бути досягнуто в 41-84 % випадків, залежно від методу стерилізації (табл. 13.7).
При бажанні вагітності після трубної стерилізації методи допоміжної репродукції (in vitro fertilization, IVF) супроводжуються кращими результатами, ніж хірургічна трубна мікропластика, хоча мікропластика є економічно більш доцільною.
Вазектомія — виконується з метою хірургічної стерилізації у чоловіків і полягає у лігації сім’явиносних проток (vas deferens). Ефективність вазектомії дорівнює > 99 % випадків (рис. 13.9).
Процедура може бути виконана в амбулаторних умовах під локальною анестезією за допомогою невеликого розрізу. Ускладнення є рідкісними і включають невелику крово-
Частота відновлення фертильності після трубної стерилізації
Таблиця 13.7
| Метод трубної стерилізації | Частота відновлення фертильності, % |
| Застосування кліп | 84 |
| Застосування кілець | 72 |
| Метод Помероя (Pomeroy) | 50 |
| Електрокаутеризація | 41 |
Рис. 13.8. Трубна стерилізація: а — за допомогою фаллопієвого кільця; б — за допомогою кліп Hulka; в — за методом Pomeroy
течу, інфекцію шкіри, реакцію на шовний матеріал і локальну анестезію. У 5 % пацієнтів утворюються антиспермальні антитіла. Але тривалих ускладнень процедура не має.
Вазектомія є перманентною процедурою, але, на відміну від трубної стерилізації, вона не буває ефективною негайно. Азооспермія розвивається приблизно через 6-8 тиж після процедури. Успіх реканалізації сім’явиносних проток становить 60-70 %; частота вагітності після відновної операції коливається від 18 до 60 %.
Рис. 13.9. Стерилізація шляхом вазектомії: 1 — розріз; 2 — розкриття оболонки правої сім'явиносної протоки; 3 — перерізання правої протоки; 4 — фульгурація; 5 — деструкція слизової оболонки просвіту протоки; 6 — оболонка закрита над проксимальною частиною сім'явиносної протоки