Інфекції сечових шляхів
Частота інфекцій сечових шляхів, особливо ускладнених, зростає протягом вагітності. Безсимптомна бактеріурія (присутність понад 100 000 мікробних тіл у 1 мл сечі) зустрічається у 5 % вагітних.
Хоча ця частота не відрізняється від такої у невагітних, безсимптомна бактеріурія в гестаційному періоді частіше призводить до виникнення циститу та пієлонефриту, ніж у загальній популяції. Так, безсимптомна бактеріурія може ускладнюватися розвитком інфекції сечових шляхів (циститу та пієлонефриту) у 25 % вагітних. Найбільш частим ускладненням інфекції сечових шляхів є розвиток висхідного пієлонефриту. Пієлонефрит розвивається у 1-2 % вагітних, але при тяжкому перебігу у 15 % випадків може ускладнитися бактеріємією, сепсисом або респіраторним дистрес-синдромом дорослих (РДС дорослих). У вагітних із серпопо- дібноклітинною анемією частота розвитку пієлонефриту вдвічі вища (10 %).Етіологія. Понад 70 % випадків інфекцій сечових шляхів при вагітності спричинюються кишковою паличкою (E. coli). Іншими збудниками можуть бути клебсієла (Klebsiela), ентерокок (Enterococcus), протей (Proteus), негемолітичний стафілокок (Staphylococcus) і стрептокок групи В (Streptococcus).
Патогенез. Існує багато чинників, які можуть збільшувати ймовірність пієлонефриту під час вагітності. Так, релаксу- ючий ефект прогестерону на гладкі м’язи призводить до зниження тонусу сечового міхура і зумовлює розширення сечоводів (до 2 см) та ниркових мисок. Права ниркова миска розширюється на 15 мм, ліва — на 5 мм, довжина нирок збільшується на 1 см. Крім того, механічна компресія збільшеною маткою може спричинити обструкцію сечоводів, що призводить до стазу сечі. Збільшення випадків везикоуретрального рефлюксу і циститу сприяє генералізації висхідної інфекції. Декстроротацію матки і варикозне розширення вен правого яєчникового сплетення вважають причинами більш частого розвитку правосторонньо- го пієлонефриту під час вагітності.
Діагностика.
Класичними симптомами інфекції сечових шляхів є дизурія, часте вимушене сечовипускання, бактеріурія і лейкоцитурія. Оскільки одержання результатів бактеріологічного дослідження сечі може тривати кілька днів, скринінг інфекції сечових шляхів проводять за допомогою загальних аналізів сечі та крові. В крові виявляють лейкоцитоз, у сечі — лейкоцитестеразу і нітрити, збільшення лейкоцитів, постійне зниження відносної щільності сечі (гіпоізостенурія). Цистит діагностують на підставі скарг пацієнтки (біль внизу живота, біль наприкінці сечовипускання, часте вимушене сечовипускання), а також об’єктивного дослідження (болючість при пальпації внизу живота).Лабораторне обстеження звичайно включає аналізи крові (гемоглобін, гематокрит, лейкоцити, сечовина, креатинін, залишковий азот, кліренс креатиніну, аналізи сечі за Амбюрже, Нечипоренком (контроль лейкоцитурії), Зимницьким (контроль концентраційної та видільної функції нирок), добову протеїнурію).
Лікування бактеріурії та циститу. Початкова антибактеріальна терапія (до одержання результатів бактеріологічного дослідження сечі та визначення чутливості до антибактеріальних препаратів) безсимптомної та симптомної бактеріурії і циститу проводиться звичайно амоксициліном, ампіциліном або бактримом. У зв’язку з можливістю персистенції безсимптомної бактеріурії, контрольний бактеріологічний
аналіз сечі виконують через 1-2 тиж після початку лікування.
Лікування пієлонефриту. У зв’язку з ризиком тяжких ускладнень пієлонефрит при вагітності потребує термінової госпіталізації й активного лікування шляхом внутрішньовенної інфузії антибактеріальних препаратів широкого спектра дії (ампіцилін, цефалоспорини) у сполученні з гентаміцином до нормалізації температури тіла і ліквідації симптомів захворювання. Великі дози гентаміцину можуть чинити ототок- сичний ефект на плід. Після стабілізації стану пацієнтки інтенсивне лікування продовжують ще протягом 24-48 год.