Інфекція рани

Інфекція рани після епізіотомії не є частою при фізіологічних пологах (завдяки розвинутій васкуляризації вульви і промежини), але за несприятливих умов (пору­шення імунологічної резистентності макроорганізму, висока вірулентність мікроор­ганізмів) може бути вхідними воротами для розвитку септичного шоку і генералізації септичного процесу.

Діагностика. Клінічна картина включає наявність набряку, почервоніння, болю і болючості при пальпації, дизурії, гнійного ексудату, розходження швів та країв рани, можливе підвищення температури, наявність виразок з некротичним дном. Факто­рами ризику можуть бути розлади коагуляції, паління, інфікування вірусом папіло­ми людини (ВПЛ).

Інфекція рани піхви може поширюватися з промежини. Слизова оболонка стає на­бряклою, некротизується у ділянці травми. Поширення в паравагінальну і парамет- ральну клітковину може відбуватися лімфогенним шляхом.

Інфекція рани шийки матки при глибоких розривах може поширюватися на тка­нину основи широкої зв’язки матки і спричинювати лімфангіїт, параметрит і бактері- ємію.

Лікування. Інфікована рана промежини підлягає лікуванню згідно з хірургічними принципами лікування ранової інфекції — розкриття рани, видалення некротичної тканини, очищення рани 2 рази на день з обробкою антисептиками (розчин бетади- ну та ін.) і дренаж. Рекомендують теплі сидячі купелі кілька разів на день. При вира­женому набряку без гнійного ексудату можливе консервативне лікування без знят­тя швів із застосуванням внутрішньовенного введення антибіотиків широкого спек­тра дії.

V більшості випадків шви знімають і рану відкривають. Вторинні шви наклада­ють за відсутності проявів інфекції (приблизно через 6 днів). У післяопераційному періоді здійснюють обробку рани, застосовують дієту для регуляції функцій кишок. Будь-які маніпуляції на піхві та прямій кишці протипоказані до повного загоєння рани.