Інші післяпологові захворювання

Післяпологова депресія

У багатьох (понад 50 %) пацієнток після пологів спостерігаються коливання на­строю, апетиту, розлади сну, які не є справжньою післяпологовою депресією та зви­чайно регресують протягом 10 днів після пологів.

Діагноз післяпологової депресії визначається, якщо породіллі мають різко зниже­ний рівень фізичної активності, апатію, анорексію, безсоння або сонливість, над­мірний смуток протягом більше ніж кількох тижнів після пологів. Такі жінки зви­чайно є нездатними здійснювати догляд за новонародженим. Інколи такі хворі мо­жуть здійснювати спробу самогубства, що є маркером тяжкої депресії та потребує спеціального лікування.

Лікування і прогноз. У пацієнток із транзиторною післяпологовою депресією її симптоми звичайно швидко регресують при наданні психологічної підтримки або пси­хотерапевтичної допомоги. Але в деяких випадках захворювання може прогресува­ти у тяжку депресію або психоз. З’ясовують наявність таких ознак, як спроби само­губства або вбивства. У разі їх наявності пацієнтку ізолюють і проводять лікування у спеціальних установах.

При помірній депресії та неефективності психотерапії звичайно застосовують ме­дикаментозне лікування антидепресантами, переважно селективними інгібіторами реабсорбції серотоніну (флуоксетин, пароксетин, серталін), які є безпечними і в разі грудного вигодовування. Якщо при медикаментозному лікуванні симптоми депресії не зникають, пацієнтка потребує психіатричної допомоги.

Післяпологовий тиреоїдит — аутоімунне захворювання, яке характеризується роз­витком деструктивного лімфоцитарного тиреоїдиту внаслідок активації мікросомаль- них тиреоїдних аутоантитіл при надмірному виділенні тиреоїдних гормонів. Після­пологовий тиреоїдит може розвиватись у 5-10 % породіль і звичайно починається через 1-4 міс після пологів. Пацієнтки можуть скаржитися на втомлюваність, при обстеженні виявляється збільшення щитоподібної залози (зоб).

Призначення пропілтіоурацилу в цьому разі звичайно є неефективним; з метою зменшення симптомів захворювання призначають β-адреноблокатори.

Приблизно в 2/3 випадків захворювання регресує і жінки повертаються до еути- реоїдного стану; у 1/3 пацієнток розвивається гіпотиреоїдизм через 4-8 міс після по­логів. Симптоми гіпотиреоїдизму включають депресію, порушення пам’яті і концен­трації уваги. Зоб є більш типовим у цю фазу, ніж у фазі гіпертиреоїдизму.

Лікування полягає в замісній гормональній терапії тироксином (Т4) протягом 12­18 міс, після чого тироксин відміняють. У 10-30 % пацієнток з дисфункцією щито­подібної залози протягом післяпологового періоду залишаються симптоми гіпотирео- їдизму.