Кардіоміопатія

У деяких вагітних наявна серцева недостатність внаслідок дилатаційної кардіо- міопатії перед, протягом або після пологів. Пацієнтки можуть мати ознаки легкої кар- діоміопатії до вагітності, або дилатаційна кардіоміопатія може розвинутися вторин­но як ускладнення інфекції міокарда (постінфекційна кардіоміопатія).

Критеріями кардіоміопатії, яка має зв’язок із вагітністю, пологами і післяполого­вим періодом, є:

1) розвиток серцевої недостатності протягом останнього місяця вагітності або 5 міс після пологів;

2) відсутність в анамнезі захворювань серця;

3) відсутність іншої причини кардіоміопатії;

4) ехокардіографічна ідентифікація дисфункції лівого шлуночка: фракція викиду < 45 %, розширення лівого шлуночка в кінці діастоли > 2,7 см/м².

З метою лікування кардіоміопатії та серцевої недостатності застосовують діуре- тики, дігоксин і засоби, що зменшують постнавантаження на серце: під час вагітності використовують гідралазин, а в післяпологовому періоді — інгібітори ацетилхолін-

естерази. Ведення пацієнток із кардіоміопатією залежить від гестаційного віку пло­да. Після 34 тиж ризик продовження вагітності для матері звичайно є вищим, ніж ризик ускладнень передчасного розродження для плода. При меншому гестаційному віці рекомендують призначення глюкокортикоїдів (дексаметазон, бетаметазон) для прискорення дозрівання легенів плода й ургентного розродження в разі необхідності.

Якщо через 6 міс після пологів розмір і функція лівого шлуночка не нормалізу­ються, частота смерті через 5 років становитиме 50-85 %. Таким пацієнткам реко­мендують відмовитися від подальших вагітностей. Через кілька місяців після пологів зазвичай у 50 % пацієнток рівень серцевої активності повертається до того, що існу­вав до вагітності.