Клінічні кореляції
Народження плода відбувається приблизно через 266 діб, або 38 тиж після запліднення. Ооцит є здатним до запліднення протягом 12 год після овуляції, тимчасом як сперматозоїди зберігають цю здатність протягом 6 діб.
Отже більшість вагітностей настає в одну з шести діб, що передують овуляції.Вираховування гестаційного віку плода проводиться з першого дня останньої нормальної менструації. Цей метод є достатньо точним при 28-денному менструальному циклі, але при нерегулярних циклах можливі суттєві помилки. Так, час між овуляцією і наступною менструацією є досить постійним (14±1 доба), але час між овуляцією і попередньою менструацією може дуже варіювати. Крім того, вагітна може мати маткову кровотечу приблизно через 14 днів після запліднення внаслідок ерозивної активності імплантованої бластоцисти.
Більшість пологів відбувається у проміжку 10-14 днів від вирахованого терміну. Плоди, які народжуються раніше терміну пологів, вважаються незрілими, а плоди, які народжуються пізніше цього терміну, — перезрілими.
Велику роль у визначенні гестаційного віку плода відіграє ультразвукове дослідження, яке забезпечує точні виміри (помилка 1-2 доби) тім’яно-куприкового розміру у період від 7 до 14 тиж розвитку. У проміжку між 16 і 30 тиж розвитку з метою оцінки гестаційного віку вимірюють біпарієтальний розмір (діаметр) голівки, окружність голівки і живота та довжину стегна. Точне вимірювання гестаційного віку має велике значення для акушерської тактики (недоношеність, переношеність, затримка росту плода, багатоплідна вагітність та ін).
Затримка внутрішньоутробного розвитку (ЗВУР) плода характеризується 10 % і більше дефіцитом маси плода по відношенню до очікуваної у даному гестаційному віці. Зустрічається з частотою 1:10 новонароджених; такі діти мають високий ризик аномалій розвитку, неврологічних розладів, аспірації меконія, гіпоглікемії, гіпо- кальціємії, синдрому дихальних розладів (РДС-синдрому).
Причинами ЗВУР можуть бути хромосомні аномалії (10 %), тератогени, внутрішньоутробні інфекції (TORCH- інфекції: краснуха, цитомегалія, токсоплазмоз, герпес та ін.), материнські гіпертен- зивні розлади, плацентарна недостатність, вживання матір’ю алкоголю, тютюну, наркотиків тощо.Основним стимулятором росту до і після народження є інсуліноподібний фактор росту-1 (IGF-1), який має мітогенну й анаболічну дію. Рівень IGF-1, що продукується ембріональними тканинами, корелює з ростом плода. Мутації гена IGF-1 призводять до затримки внутрішньоутробного росту, затримка росту продовжується і після народження. Постнатальний ріст, на відміну від пренатального, залежить від дії гормону росту. Гормон росту зв’язується з відповідним рецептором, який активує шлях сигнальної трансдукції, наслідком чого є синтез і секреція IGF-1. Мутації гена, який кодує синтез гормону росту, призводять до карликовості Лярона, що характеризується затримкою росту, гіпоплазією середньої частини обличчя, обмеженим розгинанням ліктів, блакитними склерами. Такі індивіди звичайно не мають ЗВУР при народженні, тому що продукція IGF-1 під час ембріонального розвитку не залежить від гормона росту.