Непояснена безплідність
У сімейних пар, які проходять повне обстеження, в 5-10 % випадків причина безплідності не визначається. В таких випадках, можливо, мають місце порушення транспорту сперматозоїдів, наявність антиспермальних антитіл або аномалії пенетрації та фер- тилізації яйцеклітини.
При порушенні транспорту, рухливості або функціональної здатності сперматозоїдів, лікування полягає у застосуванні IVF, ICSI або GIFT. При відсутності ефекту рекомендують донацію сперматозоїдів.
Якщо при поглибленому обстеженні не вдається виявити причин безплідності, вважають, що лікування безплідності в такому разі не буде мати успіху, хоча деяким з них проводять від 3 до 6 циклів лікування пергоналом з подальшим застосуванням IUI, IVF або GIFT. Частота настання вагітності у сімейних пар із непоясненою безплідністю, які не одержують лікування, становить 60 % протягом 3-5 років. Інші лікувальні дії включають донацію сперматозоїдів, сурогатне материнство, адаптацію дитини або психологічну підтримку бездітності.
Отже, алгоритм обстеження сімейної пари з причин безплідності повинен на І етапі обстеження включати такі основні кроки:
1) аналіз спермограми для з’ясування чоловічого фактора безплідності;
2) документація овуляції;
3) дослідження анатомії маткових труб при ГСГ.
Додаткові методи обстеження на І етапі включають лапароскопічну візуалізацію органів таза, верифікацію і документацію діагнозу і дослідження яєчникового резерву в жінок віком > 35 років. Розв’язання проблем, виявлених на І етапі, звичайно сприяє збільшенню частоти настання вагітності.
На ІІ етапі обстеження досліджують цервікальний фактор (посткоїтальний тест), імунологічні фактори безплідності (антиспермальні антитіла), наявність дефекту лютеїно- вої фази циклу, бактеріологічне дослідження сперми і цервікального слизу. Але у разі аномальних результатів тестів ІІ етапу обстеження, лікування таких жінок не покращує результатів досягнення фертильності.