Перитоніт
Перитоніт — рідкісне ускладнення, яке за сучасних умов може з’явитися після кесаревого розтину або вагінальних пологів після попереднього кесаревого розтину. Причинами перитоніту може бути хоріоамніоніт у пологах; післяопераційний парез кишок; розходження швів на матці.
Рідко перитоніт може розвинутися внаслідок поширення тазового целюліту, параметрального або тубооваріального абсцесу (генера- лізований перитоніт).Клініка перитоніту після кесаревого розтину нагадує таку при хірургічному перитоніті. У хворої спостерігається біль внизу живота, неспокій або ейфорія, підвищення температури, тахікардія, гіпотонія, холодний піт, слабка перистальтика, симптоми парезу кишок, наявність рідини в черевній порожнині. Ригідність м’язів черевної стінки може бути невираженою внаслідок розтягнення м’язів при вагітності; виявляють симптоми подразнення очеревини (симптом Щоткіна — Блюмберга). Біль може бути дуже сильним. Парез кишок може бути першою ознакою перитоніту. В крові виявляють лейкоцитоз, гемоконцентрацію, тромбоцитопенію.
Усі пацієнтки з післяпологовою інфекцією після кесаревого розтину і підозрою на розвиток перитоніту повинні бути уважно обстежені щодо можливості некрозу і розходження швів на матці або перфорації кишки.
Лікування звичайно полягає у гістеректомії, ретельному промиванні черевної порожнини стерильними розчинами для евакуації гною, широкому дренуванні черевної порожнини, масивній антибактеріальній терапії. У післяпологовому періоді виконують декомпресію шлунково-кишкового тракту (назогастральний зонд, інтубація кишок у разі необхідності), проводять інтенсивну інфузійну терапію (корекція гіпо- волемії, метаболічного ацидозу, водно-електролітного і білкового балансу, реологічних властивостей крові), підтримку діяльності серцево-судинної системи, оксигенотерапію, вітамінотерапію, профілактику печінкової та ниркової недостатності, стимуляцію діурезу і функції кишок.