Постменопаузальні кровотечі

Постменопаузальні кровотечі — це вагінальні кровотечі, що виникають через ≥12 міс після менопаузи. Будь-яка кровотеча після менопаузи є аномальною і потребує ретель­ного дослідження її причин з метою виключення, в першу чергу, злоякісного новоутво­рення.

Кровотеча у жінки в постменопаузі може мати негінекологічну причину, а також розвиватися внаслідок захворювань нижнього і верхнього відділів генітального тракту, пухлин, екзогенної гормональної стимуляції.

Негінекологічні причини включають ректальні кровотечі при геморої, тріщинах зад­нього проходу, ректальних пролапсах, пухлинах нижніх відділів гастроінтестинального тракту. Карункула сечівника в постменопаузі також може спричинити кровотечу.

Додатковими методами обстеження можуть бути аноскопія (ректороманоскопія), дослідження калу на приховану кров, колоноскопія.

Вагінальна атрофія є найбільш частою cеред причин кровотеч, пов’язаних із нижнім відділом генітального тракту. Тонка слизова оболонка піхви в постменопаузі легко трав­мується і кровоточить. Травми і захворювання вульви, піхви і екзоцервікса також мо­жуть бути причиною піхвових кровотеч у постменопаузі.

Причини вагінальних кровотеч у постменопаузі, пов’язані з верхніми відділами ген­ітального тракту, включають рак шийки матки, гіперплазію, поліпи і рак ендометрія.

Найбільш частою причиною піхвових кровотеч у постменопаузі є застосування екзо­генних гормонів.

Діагностика. Важливим є точний анамнез можливих причин і початку кровотечі. Об’єктивне обстеження включає огляд аногенітальної ділянки, піхви і шийки матки. Виконують цитологічне дослідження епітелію шийки матки, гінекологічне (бімануаль- не) і пальцеве ректальне дослідження, аналіз калу на приховану кров. Ультрасонографія використовується для діагностики можливих тазових і внутрішньоматкових причин кровотечі. Товщина ендометрія в постменопаузі не повинна перевищувати 4-5 мм.

Біопсія ендометрія в більшості випадків дозволяє визначити діагноз причин крово­течі. Фракційне діагностичне вишкрібання порожнини матки, в тому числі з гістероско- пією, є золотим стандартом діагностики внутрішньоматкової патології.

Лікування. При підозрі на кишкову причину кровотечі необхідною є консультація хірурга, гастроентеролога, дослідження кишок (ректороманоскопія, колоноскопія). Ге­моройна кровотеча і кровотеча внаслідок фістули прямої кишки, ректального пролапсу потребують хірургічного лікування в умовах загального хірургічного стаціонару.

При кровотечі внаслідок урогенітальної атрофії хворій призначають системне або, частіше, місцеве застосування замісної гормональної терапії (вагінальний крем або супо­зиторії з естрогенами — овестин, естрожель тощо).

За наявності гіперплазії ендометрія призначають лікування прогестинами у безпе­рервному режимі протягом 3-6 міс з подальшим сонографічним і гістологічним контро­лем. Відсутність ефекту від лікування або наявність атипової гіперплазії ендометрія є показанням до гістеректомії.

Поліп ендометрія підлягає хірургічному видаленню при гістерорезектоскопії або ви­шкрібанні порожнини матки.

Рак ендометрія підлягає хірургічному та комбінованому лікуванню в об’ємі ради­кальної гістеректомії з сальпінгоофоректомією і, в разі необхідності, тазовою лімфаден- ектомією. Післяопераційна променева або хіміотерапія можуть також використовувати­ся залежно від стадії, гістологічної градації та клітинного типу раку.