Тазові пролапси

Патогенез

Нормальна підтримка тазових органів забезпечується комплексом м’язів m. levator ani, що складається з m. puborectalis, m. pubococcygeus, m. iliococcygeus, та куприкового м’яза, фасцій (урогенітальна діафрагма, внутрішньотазова фасція) та зв’язок (кардинальні, кри­жово-маткові зв’язки тощо) (рис.

Ушкодження передньої стінки піхви (дефект міхурово-піхвової перегородки) може призвести до грижового випинання сечового міхура — цистоцелє або/і сечівника — урет- роцелє/цистоуретроцелє через вагінальну стінку.

Ушкодження внутрішньотазової фасції прямокишково-піхвової (ректовагінальної) перегородки утворює грижу прямої кишки — ректоцелє або тонкої кишки — ентероцелє у задній вагінальній стінці.

Ушкодження або послаблення кардинальних зв’язок та інших підтримуючих струк­тур таза має наслідком опущення, або пролапс матки (метроцелє, матковий пролапс, опу­щення та випадіння матки).

Після гістеректомії у деяких жінок спостерігається вторинний пролапс піхви внаслі­док втрати підтримки піхви (порушення фіксації верхньолатеральних відділів передньої стінки піхви до кісток та передньолатеральних стінок малого таза) через хірургічне втру­чання (пролапс кукси піхви).

Рис. 7.1. Нормальна анато­мія тазового дна:

1 — крижово-горбова зв’язка; 2 — куприковий м’яз; 3 — кри­жово-остьова зв’язка; 4 — пряма кишка; 5 — піхва; 6 — сечівник; 7 — м’яз-підіймач відхідника (m. levator ani): а) лобково-куприко­вий м’яз; б) лобково-ректальний м’яз; в) клубово-куприковий м’яз; 8 — відхідниково-куприко­ва зв’язка; 9 — куприк

Рис.

Релаксація таза може спричинювати неприємні симптоми: відчуття тиску в тазі, біль, нетримання сечі, диспареунія, дисфункція сечового міхура і кишок. Причинами втрати тазової підтримки можуть бути пологові травми статевих шляхів, хронічне збільшення інтраабдомінального тиску при ожирінні, хронічному кашлі, підніманні тяжких предметів, природжена слабкість тканин або їх атрофічні зміни внаслідок естрогенного дефіциту.

Епідеміологія. Частота релаксації таза і тазових пролапсів у жінок коливається у ме­жах 2-28 %, але після 40 років збільшується до 35 % і зростає у жінок після менопаузи внаслідок втрати пружності тканин та акумуляції травмуючих факторів. У 50 % жінок, які народжували, має місце деяке порушення тазової підтримки. Понад 15 % «великих» гінекологічних операцій виконують з приводу опущення і випадіння тазових органів. Існу­ють расові відмінності у частоті цього ускладнення, яке переважає в групі жінок білої раси порівняно з чорною та жовтою расою.

Факториризику. Релаксація таза і тазові пролапси є більш вірогідними у групі пацієн­ток з хронічним підвищенням інтраабдомінального тиску внаслідок хронічного кашлю, напруження, асциту, ожиріння, наявності великих тазових пухлин. Тривалі пологи з на­явністю диспропорції між голівкою плода і тазом матері та травми пологових шляхів також є суттєвими факторами ризику опущення і випадіння статевих органів. Вік жінки >30 років і постменопаузальний період також збільшує частоту цього ускладнення.

-------------------------- Етіологічні фактори пролапсу тазових органів-------------------------

Природжений пролапс

Природжена щілина хребта (spina bifida)

Вагітність

Травма при пологах (епізіотомія, розриви промежини)

Попередня тазова хірургія (гінекологічні радикальні втручання (недостатнє з’єднання кардинальних зв’язок при гістеректомії), урологічні операції, гемороїдектомія, фістулографія)

Менопауза

Хронічне підвищення внутрішньочеревного тиску (кашель, запори, обструк­ція шийки сечового міхура, стеноз анального отвору, тяжка праця, асцит, великі пухлини в тазі)

Фіброз тканин статевих органів або дефіцит колагену

Ожиріння

Паління

Підвищена фізична активність

Втрата функції m. levator ani і m. pubococcygeus

Таблиця 7.1

Клінічні симптоми релаксації таза