Тканини-мішені. Менструальний цикл
Довжина (тривалість) менструального циклу. Середній вік менархе становить 1213 років, а середній вік менопаузи — близько 51 року. Отже, менструація у жінки відбувається понад 38 років.
Довжина менструального циклу коливається у різних жінок і у однієї і тієї самої жінки протягом різних періодів її життя. Нерегулярний менструальний цикл частіше спостерігається протягом 2 років після менархе і 3 років перед менопаузою, коли найбільш частими є ановуляторні цикли. Протягом цих періодів життя можуть спостерігатись як скорочення, так і продовження (частіше) довжини менструального циклу.Довжина менструального циклу є найменш варіабельною у віці між 20 та 40 роками. Протягом цього періоду відбувається поступове зменшення довжини циклу. Фолікулярна фаза визначається як інтервал між початком (1-м днем) менструації та днем, коли починається зменшення пікового рівня ЛГ. Прийнято вважати, що середня тривалість менструального циклу дорівнює 28±7 днів. Короткі менструальні цикли (35 днів) — олігоменореєю. Середня тривалість менструальної кровотечі дорівнює 4±2 дні.
Зміни ендометрія в менструальному (ендометріальному) циклі
Ендометрій має два основних шари: базальний і функціональний. Зміни ендометрія в менструальному циклі відбуваються у його функціональному шарі, який частково десквамується під час менструації (див. рис. 4.6).
Після менструації товщина ендометрія дорівнює 1-2 мм і він складається переважно з базального шару і частини функціонального шару. Під дією естрогенів у фолікулярну фазу яєчникового циклу в ендометрії починається фаза проліферації. Проліферація відбувається у функціональному шарі ендометрія за рахунок збільшення кількості залозистих і стромальних клітин. У клітинах спостерігаються мітози. В пізню фолікулярну (проліферативну) фазу залози стають більш звивистими; під дією естрогенів у передовуляційний період їх клітини підлягають псевдостратифікації. Відразу після овуляції в клітинах залоз ендометрія з’являються під’ядерні вакуолі, які містять глікоген.
Під’ядерна вакуолізація клітин є свідченням дії прогестерону, а не овуляції. Під дією прогестерону в ранню лютеїнову фазу в ендометрії починається фаза секреції і глікогенвміщуючі вакуолі виштовхуються у просвіт залоз. Зрештою вміст залоз потрапляє у порожнину ендометрія, де глікоген зберігається для підтримання життєдіяльності бластоцисти, яка з’являється у порожнині матки через 3,5 дні після фертилізації.У середині лютеїнової (секреторної) фази залози ще більше скручуються, відбувається набряк і васкуляризація строми. Протягом секреторної фази в ендометрії виробляється кілька специфічних протеїнів: плацентарні протеїни 14 і 12 (РР14 і РР12), ендометріальний протеїн, асоційований з вагітністю (РЕР) і а2-асоційований з вагітністю ендометріальний протеїн (глікоделін), а також пептидні гормони, фактори росту і простагландини. РР12 називають ще а-матковим протеїном і хоріонічним α2- глобуліном. Циркулюючий рівень РР12 корелює з рівнем прогестерону. Всі ці субстанції відіграють певну роль у процесі децидуалізації ендометрія. Якщо в пізню лю- теїнову (секреторну) фазу імплантації не відбувається, ХГЛ не продукується, жовте тіло підлягає зворотному розвитку, залози ендометрія спадаються і фрагментуються. Відбувається інфільтрація залоз і строми лейкоцитами і макрофагами, аутоліз і десквамація функціонального шару ендометрія (фаза менструації).
До інших органів та клітин-мішеней, які мають рецептори до яєчникових стероїдних гормонів і можуть відповідати на їх дію, належать молочні залози, жирова, м’язова, кісткова тканина, шкіра та її придатки (потові та сальні залози, волосяні фолікули), ендотелій судин, кардіоміоцити, мозок та ін.