Дія гормонів на специфічні репродуктивні фактори Яєчниковий цикл (яєчниковий гаметогенез, оогенез)

Навіть без стимуляції гонадотропінами примордіальні фолікули можуть розвива­тись у первинні (преантральні) фолікули. Наявність ФСГ в овуляторному циклі призводить до зростання кількості гранульозних клітин навколо ооцита, дозрівання фолікула до антральної стадії й утворення центральної порожнини — фолікулярної печери (antrum).

Підвищення рівня естрадіолу викликає ефект негативного зворотного зв’язку щодо виділення ФСГ гіпофізом і розвиток інших фолікулів припиняється (атрезія). Гранульозні клітини домінантного фолікула секретують інгібін, який також при­гнічує виділення ФСГ. Ооцит оточується прозорою оболонкою (zona pellucida) та променистим вінцем (corona radiata), у фолікулі накопичується рідина, яка містить естрогени, андрогени та протеїни. Після досягнення критичної маси гранульозних клітин у фолікулі виникає печера (antrum) і ооцит переміщується в бік фолікула (рис.4.7). За даними ультразвукового дослідження, домінантний фолікул досягає діа­метра в середньому 19 мм (18-25 мм), а його об’єм зростає до 3,8 мл (3,1-8,2 мл). Близько ооцита гранульозні клітини нагромаджуються і утворюють яйценосний гор­бок (cumulus oophorus). Під час проліферації гранульозних клітин на їх поверхні ут­ворюються рецептори до ЛГ.

Близько 80 % усієї кількості естрадіолу (500 мкг) продукується домінантним фо­лікулом напередодні овуляції ( за 12-24 год). Зростання рівня естрадіолу і, в меншій мірі, прогестерону стимулює секрецію ЛГ гіпофізом (позитивний зворотний зв’я­зок). Пік ЛГ у середині циклу ініціює процес овуляції — розриву стінки зрілого фолікула і виходу ооцита в черевну порожнину і в подальшому в просвіт маткової труби. Овуляція виникає приблизно через 24 год після досягнення піка секреції

Рис. 4.7. Анатомія і фізіологія яєчника (А — яєчник новонародженої дівчин­ки; Б — зрілий фолікул; В — жовте тіло: Г — яєчник жінки в постменопаузі):

1 — поверхневий епітелій яєчника; 2 — білкова оболонка (tunica albuginea); 3 — яйцеклітина; 4 — ядро; 5 — блискуча зона (zona pellucida); 6 — променистий вінець (corona radiata); 7 — тяжі епітеліальних клітин, що мігрують донизу і оточують яй­цеклітину; 8 — яйценосний горбок (cumulus oophorus); 9 — кора яєчника (cortex) ; 10 — гранульозна оболонка фолікула; 11 — внутрішня тека-оболонка фолікула (iht'r.fi interna), 12 — зовнішня тека-оболонка фолікула (theca externa); 13 — при- мордіальний фолікул; 14 — епітеліальний тяж; 15 — первинний фолікул; 16 — по­рожнина зрілого фолікула, наповнена фолікулярною рідиною (antrum); 17 — біле тіло (corpus albicans); 18 — гілюсні клітини; 19 — кровоносні судини, що входять у ворота яєчника; 20 — поверхневий епітелій; 21 — фолікул, що розвивається; 22 — зрілий фолікул; 23 — геморагічне жовте тіло (розірваний фолікул); 24 — звільнена яйцеклітина; 25 — раннє жовте тіло; 26 — лютеїнові клітини; 27 — фібрин; 28 — кров'яний згусток; 29 — зріле жовте тіло; 30 — біле тіло; 31 — фолікулярна порож­нина (зі згустком і фібрином); 32 — фолікул у стадії ранньої атрезії; 33 — пізні ат- ретичні фолікули; 34 — гранульозні лютеїнові клітини; 35 — тека-лютеїнові кліти­ни; 36 —зовнішня тека-оболонка естрадіолу, через 32 год після початку зростання рівня ЛГ і між 12 і 16 год після досягнення піка ЛГ у сироватці крові.

Хвиля ЛГ у середині циклу ініціює завершення метафази першого ділення. Ооцит вступає у метафазу ІІ ділення і утворюється перше полярне тільце. Завершення мейозу і утворення другого полярного тільця відбуваються тоді, коли яйцеклітина пенетрується сперматозоїдом. ЛГ стимулює синтез простагландинів і протеолітич­них ензимів. Плазмін під дією ФСГ сприяє процесу виштовхування ооцита і куму- люса під час розриву фолікула. Звільнений ооцит потрапляє в порожнину маткової труби за допомогою рухів її торочок і далі в матку.

Після овуляції кількість фолікулярної рідини, діаметр і об’єм фолікула зменшу­ються. Фолікулярна стінка скручується, місце розриву фолікула — стигма овуляції — закривається фібрином. Якщо запліднення не відбувається, утворюється жовте тіло менструації (corpus luteum). Під дією ЛГ жовте тіло вступає у стадію розквіту і секретує прогестерон (20 мкг/добу), а також естрадіол. Прогестерон забезпечує фазу секреції в менструальному циклі, сприяє підготовчим змінам у слизовій оболонці матки, спрямованим на здійснення імплантації, забезпечує фізіологічний перебіг вагіт­ності. Високий рівень ЛГ, а також ХГЛ необхідні для підтримки секреторної функції жовтого тіла. Стадія розквіту жовтого тіла триває 12-14 днів; діаметр жовтого тіла менструації досягає 1,5-2 см. Якщо імплантації не відбувається, жовте тіло підлягає зворотному розвитку. Його клітини підлягають жировій дегенерації, і утворюється біле тіло (rnrpus albicans), яке з часом абсорбується стромою яєчника.

Рівень прогестерону рівномірно зростає у сироватці крові після овуляції і дося­гає плато через 1 тиж і потім зменшується, якщо не виникає імплантації. Зростаючі рівні естрогенів та прогестерону за механізмом негативного зворотного зв’язку при­гнічують секрецію ФСГ і ЛГ. Естрадіол інгібує перважно ФСГ (негативний зворот­ний зв’язок), прогестерон — ЛГ. Продукція прогестерону жовтим тілом спричинює місцевий лютеолітичний ефект. Вважають, що зростання рівня прогестерону в яєч­нику запобігає дозріванню фолікула в цьому яєчнику в наступному циклі.

Естрадіол і прогестерон чинять пряму пригнічуючу дію на синтез і секрецію гіпофізарних гонадотропінів, а також на вивільнення ГнРГ, змінюючи частоту та амплітуду його імпульсів. Цей стероїдний вплив здійснюється за допомогою нейро- трансмітерів (допаміну та норепінефрину) і нейромодуляторів (в-ендорфінів) в ар- куатних ядрах гіпоталамуса. В ранню фолікулярну фазу пульсація ЛГ відбувається кожні 90 хв, припиняється під час сну і зростає в середній та пізній фолікулярній фазі (1 імпульс за 60 хв вдень і вночі) і уповільнюється до 1 імпульсу за 90 хв у ранню лютеїнову фазу і 1 імпульсу за 3 год у пізню лютеїнову фазу. Подібні зміни пульсації ФСГ у периферичній крові не відбуваються, можливо, у зв’язку з його довшим періодом напівжиття.

Зростання частоти імпульсів ЛГ у пізню фолікулярну фазу є важливим для сти­муляції секреції естрадіолу. Близько 80 % пульсуючих викидів ЛГ відбуваються після підйому рівня естрогенів у периферичній крові (позитивний зворотний зв’язок). Пульсація ЛГ в середню і пізню лютеїнову фази стимулює пульсуючу продукцію прогестерону. Зменшення частоти імпульсів ЛГ протягом середньої лютеїнової фази може відбуватися внаслідок негативної зворотної дії прогестерону і естрадіолу. Змен­шення частоти секреції ЛГ пов’язують із впливом прогестерону на вивільнення ГнРГ гіпоталамусом. Медіаторами цього процесу є, можливо, в-ендорфіни. В свою чергу зменшення амплітуди імпульсів ЛГ пов’язують із негативною зворотною дією про­гестерону на гіпофіз.

Екскреція ФСГ і ЛГ із сечею коливається від 1 до 10 МО/добу, а їх рівень у сироватці крові — від 1 до 100 мМО/мл. Екскреція естрогенів (естрону, естрадіолу і естріолу) є найнижчою протягом ранньої фолікулярної фази, досягає максимуму без­посередньо перед піком ЛГ, після чого швидко знижується і знову підвищується в лютеїнову фазу, наприкінці якої також знижується.

Основним метаболітом прогестерону, який екскретується з сечею, є прегнандіол. Рівень прегнандіолу не перевищує 0,9 мкг/добу перед овуляцією і вищий 1 мкг/добу (3-4 мкг/добу) після овуляції. Рівень прогестерону у сироватці крові менший 1 нг/мл перед овуляцією і в середині лютеїнової фази досягає 10-20 нг/мл. За 4­6 днів до початку менструації рівні естрадіолу, прогестерону і 17-гідроксипрогестеро- ну починають знижуватись. У середині циклу спочатку підвищується рівень естрадіо- лу. Після досягнення піка естрадіолу виникає раптовий підйом хвилі ЛГ і ФСГ. Сек­реція ЛГ досягає піка через 18 год і утримується (плато) протягом 14 год, а потім знижується. Середня тривалість хвилі ЛГ дорівнює 24 год. За 12 год до початку хвилі ЛГ зростає рівень прогестерону і 17-гідроксипрогестерону. Разом з піком ЛГ спостері­гається зниження концентрації естрадіолу і подальше зростання рівня прогестерону. Таке зрушення стероїдогенезу на користь прогестерону замість продукції естрадіолу відбувається внаслідок лютеїнізації гранульозних клітин фолікула під дією ЛГ.

Рівні інших гормонів протягом яєчникового циклу також підлягають деяким змінам. Сироваткові рівні андростендіону і тестостерону незначно коливаються протягом цик­лу, хоча їх середні рівні є вищими протягом фолікулярної фази порівняно з лютеїно- вою. Рівень ТТГ є відносно стабільним, тимчасом як вміст адренокортикотропного гормону (адренокортикотропіну, АКТГ) і гормону росту мають передовуляторний пік, а рівень пролактину дещо підвищується у лютеїнову фазу циклу.

Якщо відбувається запліднення, продукція прогестерону жовтим тілом триває під стимулювальним впливом ХГЛ, який секретується синцитіотрофобластом і ут­ворюється жовте тіло вагітності. Жовте тіло досягає в діаметрі 1,5-2 см і зазнає зворотного розвитку через 11-12 тиж.