Звичне невиношування вагітності (звичний викидень)

Звичне невиношування вагітності, або звичний викидень, діагностують у разі при­сутності в анамнезі трьох або більше мимовільних викиднів. Частота звичного неви­ношування вагітності не перевищує 1 % випадків.

Етіологія звичного невиношування вагітності подібна до такої при мимовільних викиднях: хромосомні аномалії, материнські системні хвороби, анатомічні дефекти матки та інфекції. У 15 % пацієнток зі звичним невиношуванням вагітності виявля­ють антифосфоліпідні антитіла (антифосфоліпідний синдром, АФС). У деяких паці­єнток виявляють недостатність лютеїнової фази (НЛФ) менструального циклу, що характеризується неадекватним рівнем прогестерону для підтримки вагітності.

¾3F 6

Рис. 12.6. Трансабдомінальний серкляж Широдкара:

А — анатомічні співвідношення в ділянці внутрішнього зіва шийки матки; Б — зав'язу­вання шва

1 — кардинальна зв'язка; 2 — крижово-мат­кова зв'язка; 3 — маткова артерія, висхідна гілка; 4 — міжсудинний простір; 5 — маткова артерія, нисхідна гілка; 6 — розміщення шва

Діагностика. Пацієнтки зі звичним ви­киднем, а також при наявності в анамнезі двох мимовільних абортів підлягають об­стеженню щодо виявлення етіологічного фактора цього ускладнення. Алгоритм об­стеження цих пацієнток складається з та­ких заходів:

1) дослідження каріотипу батьків і ка­ріотипів усіх продуктів запліднення;

2) оцінка анатомічної будови статевих органів матері (ультрасонографія, гісте- росальпінгографія (ГСГ));

3) експлоративна гістероскопія і/або лапароскопія при аномальних або непев­них результатах ГСГ;

4) проведення скринінгових тестів на гіпотиреоїдизм, цукровий діабет, АФС, коагулопатії, системний червоний вовчак.

5) визначення сироваткового рівня прогестерону у лютеїнову фазу менстру­ального циклу та вимірювання базальної температури (зниження рівня прогесте­рону < 10 нг/мл через 7 днів після ову­ляції свідчить про недостатність лютеїно- вої фази циклу; скорочення тривалості лютеїнової фази < 11 днів);

6) дослідження вмісту піхви, шийки матки та ендометрія для виключення можливої інфекції;

7) біопсія ендометрія у лютеїнову фазу для визначення відповідності його струк­тури дню менструального циклу, наяв­ності децидуальних або проліферативних змін. Діагноз недостатності лютеїнової фази циклу визначають, якщо при двох пробах ендометрія через 7 днів після ову­ляції затримка гістологічних змін переви­щує 2 дні.

Лікування хворих зі звичним викиднем залежить від його етіології і повинно бути індивідуалізованим. У 30-50 % випадків причинний фактор виявити не вдається. Пацієнткам із хромосомними аномаліями, зокрема збалансованими транслокаціями, пропонуються допоміжні репродуктивні технології (фертилізація in vitro із застосу­ванням донорських сперматозоїдів або яйцеклітин). Анатомічні аномалії у разі мож­ливості корегують хірургічним шляхом. При істміко-цервікальній недостатності на­кладають шов (серкляж) на шийку матки. Пацієнткам із недостатністю лютеїнової фази циклу призначають лікування прогестинами (дюфастон, утрожестан, 17-окси- прогестерону капронат). При наявності АФС застосовують низькі дози аспірину (75­80 мг/добу) або гепарин. При гіпотиреоїдизмі призначають лікування тиреоїдними гормонами (тироксин). За наявності інфекцій (TORCH-комплекс) призначають етіо- тропну антибактеріальну терапію. При системних захворюваннях будь-яке лікуван­ня може бути неефективним. Враховуючи, що навіть при трьох послідовних само­вільних абортах в анамнезі 2/3 пацієнток можуть мати подальшу нормальну вагітність, оцінка справжнього успіху лікування є проблематичною.