3.Фізичні властивості галактик

Лінійні розміри (Л.Р)

Л.Р позагалактичних туманностей при відомій віддалі визначають на основі видимих кутових розмірів. Оскільки у більшості галактик немає різких меж і зоряна густина поступово спадає від центру, то результат визначення розмірів залежить від того до якої граничної яскравості вони спостерігаються.

Обертання галактик. За зміщенням або розширенням спектральних ліній встановили, що галактики обертаються. Період обертання зовнішніх частин галактики ~ років. Центральна частина галактики обертається як тверде тіло.

Маса галактик визначається на основі обертання зовнішніх її частин. Припускають, що обертання відбувається за законами Кеплера. Позначивши лінійну швидкість і прирівнявши доцентрове і гравітаційне прискорення одержимо

Якщо відома залежність швидкості обертання від віддалі до центра, то можна обчислити розподіл мас в галактиці.

Маси подвійних галактик оцінюють тими ж методами, що і маси подвійних зір (за швидкостями їх відносних рухів, які можна визначити за допплерівським зміщенням спектральних ліній). Основна маса галактик припадає на зорі пізніх спектральних класів для яких відношення маси до світимості більше 1.

Ядра галактик – мало вивчені. Вони складають не значну частину галактик. В спектрах ядер поряд з лініями поглинання спостерігаються емісійні лінії газових туманностей. Часто ці лінії досить широкі, що говорить про наявність в самому центрі галактики об’єктів можливо не зоряної природи, які мають величезні запаси енергії. Розширення спектральних ліній визначається швидкостями з якими відбувається викидання речовини, що супроводжує виділення енергії. На основі характеру і швидкості цих рухів, а також світимості ядер судять про активність ядер галактик подібних до нашої.

Активність незначна. Це означає, що з їх центра відбувається відносно повільне витікання газу з швидкістю десятків .

В центральних областях сейфертівських галактик швидкість витікання газу досягає до .

(Сейфертівські галактики – галактики з активними ядрами; вперше докладно вивчені Сейфертом). Такі швидкості достатні для того, щоби газ покинув галактику. В ряді випадків спостерігаються згустки речовини викинутої з галактики.

С.Г – мають велику світимість ядер. ядра випромінюють декілька десятків відсотків енергії, що випромінює вся галактика. Половина випромінюваної енергії відбувається в спектральних лініях.

При викиданні речовини волокна газової матерії прослідкуються на віддаль до 3 Кпс від центрального згустку. Швидкість волокон, які розлітаються досягає до , а їх сумарна маса досягає до мас Сонця. В такій ситуації явно відбувається вибух, який надає газу кінетичної енергії до .

Активні ядра галактик часто виділяються посиленням потужності інфрачервоного і рентгенівського випромінювання. У Сейфгертівських галактик потужність рентгенівського випромінювання ~ .