3. Затемнювано-змінні зорі

Затемнювано-змінні – такі нерозділювані в телескоп пари зір, видима зоряна величина яких змінюється внаслідок періодичного затемнення одного компонента іншим. Тут зоря більшої величини називається – головною, а меншої – супутником.

Графік, що зображає зміну потоку випромінювання зорі з часом називається кривою блиску. Момент часу, в який зоря має найменшу зоряну величину називається епохою максимуму, а найбільшу – епохою мінімуму.

Амплітудою називають різницю зоряних величин в мінімумі і максимумі.

Періодом називають проміжок часу між двома послідовними мінімумами, або максимумами.

Приклад, для алголя Т = 2^d 20^h 49^m

β- Ліри Т = 12^d 21^h 48^m

За характером кривої блиску затемнювано-подвійної зорі можна знайти:

1) елементи орбіти однієї зорі відносно іншої;

2) відносні розміри компонентів;

3) в окремих випадках можна одержати уявлення про їх форму.

Приклад:

На основі детального вивчення кривих блиску можна отримати такі дані про компоненти затемнюванно змінних зір.

1. Характер затемнення (часткове, повне, центральне). Якщо диск однієї зорі перекриває повністю диск другої зорі, то на кривій блиску характерні ділянки (ІН Касіонеї). У випадку затемнень, мінімуми гострі (RX Геркулеса, β Персей).

2. За тривалістю мінімуму знаходять радіуси компонент R_{1 ,}R₂ виражені в частинах великої півосі орбіти, оскільки тривалість затемнення пропорційне діаметрам зірок.

3. Якщо затемнення повне, то за відношенням глибини мінімумів знаходять відношення світимостей, а при відомих радіусах – відношення ефективних температур компонентів.

4. Відношення проміжків часу від середини головного мінімуму до середини другого мінімуму і від другого мінімуму до середини наступного головного мінімуму залежить від ексцентриситета орбіти і довготи периаетра ω. Якщо вторинний мінімум лежить посередині між двома головними мінімумами (як у RX Геркулеса), то орбіта симетрична відносно променя зору і може бути круговою. Асиметрія положення вторинного мінімуму дає можливість визначити е cos ω.

5. Плавна зміна кривої блиску (β Персей) говорить про еліпсоїдальність зірок, яка викликана припливними діями дуже близьких компонентів подвійних зір. Приклад: β Ліри, W Великої Ведмедиці. В цьому випадку за кривою блиску можна визначити форму зорі.

6. Детальний хід кривої блиску в мінімумі інколи дає можливість судити про закон потемніння диска зорі до краю.

Таким чином на основі вигляду кривої блиску змінної зорі можна визначити такі елементи і характеристики системи:

і – нахил орбіти; Р – період, Т – епоха головного мінімуму, е – ексцентриситет орбіти, ω – довготу периаетру, R₁ i R₂ – радіуси компонентів в долях великої півосі, для зірок типу β Ліри – ексцентриситет еліпсоїдів форми зірок; L₁ / L₂ - відношення світимостей компонентів або їх температур Т₁ / Т₂ .

В даний час відомо більше 4000 затемнювано-змінних зір різних типів. Найменший відомий період – менший години, найбільший – 57 років.