2. Зоряні скупчення і асоціації.

Зоряними скупченнями називаються групи динамічно зв’язаних між собою зір в яких нараховується велика кількість об’єктів.

Розрізняють два види скупчень:

1) Розсіяні скупчення – містять декілька десятків і сотень зір.

2) Кульові скупчення – містять десятки і сотні тисячі зір.

Розсіяні зоряні скупченя зустрічаються поблизу галактичної площини. Відомо більше 800 таких об’єктів в радіусі декількох кілопарсек від сонця. Дальші розсіяні скупчення виявити важко. Якщо густина розсіяних зоряних скупчень в Галактиці стале, то в нашій зоряній системі існує десятки тисяч розсіяних зоряних скупчень. Найбільш відоме розсіяне зоряне скупчення Пледи, що знаходиться в сузір’ї Тельця. Воно знаходиться на віддалі 130 Пс. і Гіади – на віддалі 40 Пс.

Для того, щоб відрізнити зорі, які належать до скупчення від зір, які проектуються на ту ж область неба – будують діаграму спектр – світність.

На діаграмі для розсіяних скупчень добре помітна головна послідовність. Гілка Гігантів – відсутня або майже не відсутня.

Внаслідок того, що всі зорі скупчення знаходяться майже на однаковій віддалі його діаграма колір – видима зоряна величина відрізняється від звичайної зсувом вздовж вертикальної осі на величину модуля віддалі, а внаслідок впливу міжзоряного поглинання світла – зміщена на горизонтальній осі. Тоді зорі, які не потрапляють в зону зміщень не належать до скупчення. Перевірити чи належать зорі до скупчення можна вивчити їх власні рухи та променеві швидкості, які для зір скупчення повинні бути приблизно однакові. Виділивши зорі, які належать скупченнюм і знайшовши нормальне положення головної послідовності, можна визначити модуль віддалі, а знаючи віддаль, можна обчислити лінійні розміри скупчення. Лінійні розміри скупчення становлять від 2 до 20 Пс.

Кулясті скупченння сильно виділяються на оточуючому фоні завдяки великій кількості зірок.

Кульові скупчення видно на великих відстаннях нашої Галактики, тому спостережувана їх кількість (100) приблизно дорівнює їх кількості в Галактиці.

Кульові скупчення виявлені в інших галактиках (в Магеланових хмарах. туманності Андромеди).

Кульові скупчення утворюють сферичну підсистему і сильно концетруються до центра Галактики. Відомо 130 кулястих скупчень.

На діаграмі колір – видима зоряна величина виділяється характерно для кульвих скупчень горизонтальна гілка гігантів з’єднується з головною послідовністю, а головна послідовність розпочинається в області світииостей ніж на звичайній діаграмі Герцшпрунга – Рассела.

В кульових скупченнях часто спстерігається значна кількістьзміних зір типу RR Ліри. які дають можливість віддаль до цих об’єктів.

Верхня частина головної послідовності малозаселена. Існує майже вертикальна гілка червоних гігантів і надгігантів. У горизонтальній гілці є розрив – провал Шваврцшільда в який потрапляють зорі типу RR Ліри.

Суттєва відмінність вигляду діаграм спектр – світність розсіяних і кулястих скупчень свідчить про значну різницю їх віку.

Виявили,що деякі кулясті скупчення зір є джерелом потужного рентгенівського випросмінювання. Що пов’язують з випаднням міжзоряного газу на чорні діри, які, вважаються в центрах кулястих скупчень.

В 1947р. В.ААмбарцумяном і його співробітниками виявлені групи зір названі зоряними асоціаціями.

Відомо два типи асоціацій:

1) О-асоціації

До О-асоціацій належать зорі різних спектральних класів від 0 до 32. Розміри О-асоціації десятки і сотні Пс.. Вони в багато більші за розсіяні зоряні скупчення. Вони в багато раз більші за розсіяні зоряні скупчення.

2) Т- асоціації складаються типу Т-тельця.

Найближча Т-асоціація а знаходиться у сузір’ї Оріона. У ній налічується понад 600 зір типу Тельця.

О і Т-асоціації бувають усередині потужних газово-пилових комплексів. Очевидно, тут згруповані зорі, які лише розпочинабть свій розвиток. Довгий час дискутувалося питання про стійкість асоціацій. Вважали, що швидкості окремих зір у них надто великі, щоби ці утворення були стійкими. Виявилось, що в асоціації входить і багато інших . які раніше вважали зорями фону. Таким чоном, питання про стійкість відпало.