Зовнішньоекономічні зв'язки. Платіжний баланс країни, його структура

Це на початку ХІХ століття Д.Рикардо пояснював вигідність міжнародної торгівлі виходячи з принципу порівняльних переваг, який ґрунтується на наступних положеннях:

- за постійними витратами країна має порівняльні переваги у порівняння з іншими країнами своїми потенційними партнерами;

- спираючись на порівняльні переваги, країна абсолютно спеціалізується на переважному товарі, тобто виробляє тільки його і імпортує інший товар із сусідньої держави з її порівняльною перевагою у виробництві іншого тов ару;

- у результаті міжнародного обміну зростає споживання обох товарів в країнах, що торгують.

У сучасному світі практично не існує країни, економіка якої функціонувала б у режимі автократії, тобто ізольовано від решти світу. Економіка більшості країн ( в тому числі й України) є відкритою і пов’язана з рештою світу торгівле ю товарами і послугами, інозе мними інве стиціям и та кре дитами, міжна род ною м іграцією робочої сили, м іжнародною коопе рацією виробництва тощо. Відповідно ефективність функціонування національної економіки залежить не лише від результатів її внутрішньої діяльності, а й від її зв’язків з рештою світу.

Отже, далі доцільно з’ясувати основні механізми, які пов’язують національну економіку з рештою світу.

Економіка будь-якої країни пов’язана з рештою світу за допомогою багатьох механізмів. Серед них головними є механізм зовнішньоторговельних зв’язків і механізм міжнародних фінансових зв’язків.

Домінуючу роль у міжнародних економічних зв’язках відіграють зовнішньоторговельні зв’язки, які охоплюють імпорт та експорт товарів й пос луг. Вирішальне значення у торговельних зв’язках країни з решт ою світу має імпорт. Це зумовлено тим, що він відбиває рівень залежності національної економіки від економік інших країн, тобто відображує потребу в продукції, яка не виробляється у да ній країні або виробницт во якої у цій кра їні є неефективним.

Протилежною формою торговельних зв’язків з рештою світу є експорт. Його головна роль полягає в тому, щоб заробляти валютні кошти, що необхідні для оплати імпорту. Надходження від експорту є вилученням із сукупних витрат країн, що імпортують. Для країн, що експортують, надходження від екс порту є ін’ єкцією в сукупні витрати. Інакше кажучи, збільшення експорту збільшує попит національних підприємств на фактори виробництва, а домогосподарств - на споживчі товари і послуги, що у підсумку спричиняє зростання сукупного попиту і національного ВВП.

Іншим важливим механізмом, який пов’язує національну економіку з рештою світу, є механізм міжнародних фінансових операцій У сучасному світі міжнародні фінансові операції охоплюють операції з отримання позик і надання кредитів, міжнародні операції з купівлі-продажу реальних і фінансових активів. Міжнародні фінансові операції породжують відповідні грошові потоки аналогічно імпорту та експорту товарів і послуг. Наприклад, якщо український банк кредитує іноземне підприємство, то відбувається вилучення фінансових ресурсів за межи України, тобто відплив капіталу. Якщо ж, іноземний пенс ійний фонд купує облігацію укра їнського уряду, то відбувається над ходження фінансових ресурсів в Україну, який на зивається приливом капіталу. Різниця між приливом і відливом капіталу називається чистим приливом капіталу, який може мати додатну або від ’ємну величину.

Між грошовими потоками, що відображають результати зовнішньо - торговельних зв’язків і міжна родних фінансов их опера цій, існує т існий взаємозв’язок. Наприклад, імпорт товарів і послуг можна оплатити не лише надходженнями валютних коштів від експорту, а й за рахунок приливу капіталу. І навпаки, надходження валют них коштів від експорту, якщо вони перевищують валютні витрати на ім порт, можуть с лугувати дже релом не лише оплати імпорту, а й для зд ійсне ння міжнарод них фінансових операцій, які зумовлюють відплив капіталу.

Таким чином, країна може імпортувати більше, ніж експортує, якщо чистий прилив капіталу в дану країну є додатною величиною. Якщо ж чистий прилив капіталу в країну є від’ємною величиною, то це означає, що іноземці фінансують певну частину її експорту. Тому її експорт перевищує імпорт.

Результати зовнішньоекономічної діяльності країни знаходять своє узагальнене відображення в плат іжному баланс і кра їни. Платіжний баланс - це макроеконом ічна модель, яка охоплює суку пніст ь економіч них опера цій пе вної кра їни з іншими кра їнами. Він розробляєтьс я з метою здійснення ко нтролю за ефективністю зовнішньоекономічної діяльності даної країни та обґрунтування економічної політики держави. За формою складання платіжний баланс є статистичним звітом, в якому в систематизованому вигляді подається інформація про зовнішньоекономічні операції резидентів країни за певний період (квартал, півріччя, рік). Складання платіжного балансу є обов’язковою вимогою для всіх країн - членів Міжнародного валютного фонду (МВФ).

Платіжний баланс розраховується в національній або іноземній валюті й складається із стандартних рахунків і статей, в яких відображаються результати відповідних зовнішньоекономічних операцій. Ці операції охоплюють товарний експорт та імпорт, надання та отримання послуг і транс ферт ів, продаж і купівлю активів тощо.

Усі економічні операції, які відображуються у платіжному балансі, поділяються на поточні та капітальні. Поточними називають операції з товарами, послугами, доходами та поточними трансфертами Капітальні опе раці ї пов’язані з інвест иційною та кредит ною діяльністю і є опера ціям и з активами та зобов’язаннями Відповідно платіжний баланс складається з двох рахунків: рахунка поточних операцій та рахунка операцій з капіталом і фінансових операцій

Спрощений варіант платіжного балансу України за звітом Національного банку У країни за 2003 рік подано у таблиці 3.3.1

Платіжний баланс базується на принципах бухгалтерського обліку. Це означає, що кожна економічна операція має подвійний запис - за кредитом однієї статті та дебетом іншої статті.

За кредитом відповіднбих статей відображуються зі знаком «+» такі операції, які забезпечують надходження в країну іноземної валюти До кредитових операцій відносяться: експорт товарів і послуг; надходження з-за кордону доходів і трансфертів; отримання іноземних кредитів; продаж нерезидентами нерухомого майна та цінних паперів тощо.

За дебетом відповідних статей обліковуються зі знаком «-» операції, пов’язані з втрачанням країною іноземної валюти До дебетових операцій відносяться: імпорт т ова рів і послуг; доходи і трансферти, що пере казую тьс я за межі країни; на дання кре дитів іноземцям; купівля у нерезидентів нерухомого майна та цінних паперів тощо.

Різниця між кредитовими та дебетовими статтями визначає сальдо пла тіжного балансу.

Урівноваження платіжного балансу передбачене формулою:

СПБ = СТО + СКО = СОУ, де СПБ - сальдо платіжного балансу;

СТО - сальдо поточних операцій;

СКО - сальдо капітальних операцій;

СОУ - сальдо помилок та упущень.

Таблиці 3.3.1.

Збалансування у спрощеному вигляді описується формулою:

СТО = -- СКО

Наприклад, від’ємне сальдо торгових операцій, тобто перевищення імпорту над експортом, урівноважується позитивним сальдо капітальних операцій через зростання резервних активів в країні шляхом залучення іноземних ресурсів.

У макроекономічному аналізі статті платіжного балансу дозволяють установити рівновагу на ринку інвестицій та заощаджень, в цьому випадку необхідним є запис:

S + (T-Cg) - ( + Ig) = Xn, G=Cg + Ig,

де Т - податкові надходження (доходи бюджету);

Ig - державні інвестиції;

Gg - державне споживання;

(T-Cg) - державні заощадження;

S - приватні заощадження;

І - національні інвестиції.