3.2.5. Експертиза аудіовізуальних творів

За Законом України «Про авторське право і суміжні права» в редакції від 11 липня 2001 р. аудіовізуальним визнається твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, що відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою певного виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою технічних засобів.

Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, діафільми, слайд-фільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими та іншими. (ст. 1, 2 цього закону).

З багатослівного визначення аудіовізуального твору випливають його основні ознаки, що дають можливість для порівняння при проведенні експертизи.

Піратство у сфері аудіовізуальних творів не менш масштабне, ніж в інших сферах інтелектуальної творчості. Збитки, що наносяться піратством у сфері аудіовізуальних творів обчислюються мільярдами доларів США [176, с. 22].

Як зазначається в пресі, обмеження піратства у сфері аудіовізуальної діяльності зокрема та інтелектуальної діяльності в Україні в цілому дало б можливість істотно поліпшити матеріальне становище авторів – письменників, композиторів, митців театрів і кіно, розробників комп’ютерних програм і баз даних, виконавців, науковців, художників тощо. Адже продана нелегально виготовлена касета – це насамперед несплата авторської винагороди, податків, що напряму пов’язано з надходженням коштів до держбюджету [176, с. 22].

В Україні рівень піратства за приблизними оцінками експертів досягає 90 відсотків, а прибуток в аудіо – відеобізнесі склав до 300 млн доларів США. Ще більше збитків нанесено виробникам аудіовізуальних творів.

Найближчим часом сподіватися на поліпшення ситуації в цій сфері підстав немає. Тому зменшення кількості експертиз також не варто передбачати. Найбільш поширеними способами піратства в аудіовізуальній сфері є :

- нелегальний запис або бутлегерство, наприклад, недозволений відеозапис «з плеча» театральної постановки;

- монтаж – перекручення перекладу, компоновки фрагментів, кольорових гам у невластивій оригіналу послідовності;

- незаконне придбання (крадіжка та інші способи незаконного одержання) носіїв вихідних зразків оригінальних аудіовізуальних творів [214, с. 32].

Пірати вигадують свої способи використання контрафактних аудіовізуальних творів, найбільш поширеними серед яких є :

- відтворення кіно й відеопродукції шляхом тиражування на відеокасетах із записами фільмів, мультфільмів, концертів тощо;

- розповсюдження кіно- і відеопродукції шляхом оптової і роздрібної торгівлі, а також прокат відеокасет;

- публічного показу без згоди правовласників кіно- й відеопродукції через кабельну телемережу.

У цих та інших випадках порушення прав суб’єктів інтелектуальної власності вимагається експертне дослідження об’єктів кіно- і відеопродукції. Методичні рекомендації Міністерства внутрішніх справ України щодо попередження й розкриття посягань на права інтелектуальної власності містять вказівку на те, що експертне дослідження продукції, стосовно якої є підозра в контрафактності, проводиться на стадії попереднього слідства. Завдання дослідження контрафактної продукції поділяються на дві частини – правову й технічну [131, с. 21].

Правова частина має дати відповіді на такі запитання :

- хто є суб’єктом права на твори або фонограми, записані на досліджуваних примірниках контрафактної продукції /кому належать авторські й суміжні права/;

- чи передавалися права на ввезення, відтворення, розповсюдження й використання досліджуваних творів і фонограм в Україні;

- чи має володілець права укладати договірні відносини з юридичними або фізичними особами, причетними до ввезення, відтворення, розповсюдження й використання досліджуваних творів і фонограм.

Технічна частина визначає, чи відрізняються досліджувані зразки від легальної продукції, а якщо відрізняються, то чим саме, методичні рекомендації містять вказівку на те, що основною методикою проведення дослідження контрафактної продукції є здійснення технічного, порівняльного аналізу досліджуваних об’єктів. При дослідженні аудіо-, відеокасет і компакт-дисків основними об’єктами дослідження є поліграфічне оформлення носіїв творів і якість відео й звукозапису [105, с. 10].

У зазначених методичних рекомендаціях привертає увагу некомпетентність запитань, що ставляться перед спеціалістом. Перша частина – правова – не потребує спеціальних знань фахівця. Це запитання, які може легко з’ясувати випускник будь-якого юридичного вузу. Слідчий, який веде справу, за чинним законодавством обов’язково повинен мати вищу юридичну освіту, а він уже є фахівцем в юриспруденції. Щоб з’ясувати, хто є власником контрафактної продукції, не вимагаються якісь спеціальні знання. Це запитання може з’ясувати сам слідчий. Перекладати з’ясування таких питань на експерта означає виконання ним слідчих дій, що не властиво експерту.

Некоректність цього запитання полягає у тому, що юрист із вищою освітою ставить перед другим юристом з такою ж освітою запитання, яке кожний із них може з’ясувати без експерта. Хоча бувають і складні правові питання, з’ясування яких потребує знань вищого рівня. Але це швидше щодо тлумачення певного правового явища.

Те ж слід сказати й про інші правові запитання, що ставляться експерту слідчим, чи мав право суб’єкт використовувати зазначені твори й фонограми.

Тому в цій частині методичних рекомендацій МВС України не вдало сформульовано запитання експерту. Подібні Методичні рекомендації МВС Російської Федерації складені більш вдало. Зразок експертного висновку Експертно – криміналістичного Центру МВС Російської Федерації так формулює завдання експерту.

«На експертизу представлені :

1. Відеокасети із записами аудіовізуального твору «Главное деньги».

2. Для зразка представлена відеокасета із записами аудіовізуального твору «Гроші вирішують все».

На відповідь експертизи поставлені запитання:

1. Чи відповідає футляр представленої відеокасети із записом аудіовізуального твору «Головне – гроші» зразку, представленому для порівняння за якістю поліграфічного відтворення зображень, їх змісту і взаємному розташуванню, а також за наявності інших елементів оформлення?

2. Чи виготовлена наклейка з голографічним зображенням логотипа студії «Прем’єр видеофильм» підприємством, що випускає дану продукцію? [129, с. 9].

Наведений зразок експертного завдання не містить так званої правової частини, і це правильно.