§4. Аналітичні і синтетичні судження
Судження, у якому ми щодо суб’єкта висловлюємо щось таке, що в ньому вже міститься, називається аналітичним. Наприклад, у підметі судження «всяке тіло протяжне» ознака протяжності вже міститься.
Ми не можемо мислити поняття «тіло» без того, щоб не мислити його протяжним. Коли ми говоримо, що тіло протяжне, то ми тільки розкриваємо, аналізуємо те, що вже міститься в підметі. Тому саме судження називається аналітичним.Від аналітичних суджень відрізняються судження, у яких предикат не знаходиться в змісті суб’єкта, у яких предикат привносить щось нове до змісту суб’єкта. Такі судження називаються синтетичними. У них не розкривається зміст підмета, а приєднується щось нове. Ці судження називаються також судженнями, що розширюють пізнання, тоді як судження аналітичні називаються судженнями, що пояснюють пізнання.
Якщо розглядати судження з погляду їх походження, то відмінність між синтетичними і аналітичними судженнями слід уважати відносним, оскільки іноді ознаки, які ми вважаємо пов’язаними аналітично, насправді бувають пов’язані синтетично. Наприклад, судження «лев є тварина м’ясоїдна» зазвичай, має бути визнане аналітичним, тому що ознака м’ясоїдності вже міститься в понятті «лев». Але це судження є аналітичним тепер, коли ми вже добре знайомі зі змістом поняття «лев». Коли ж ми не були знайомі зі змістом поняття «лев», то це судження мало характер синтетичний, тому що тоді ознака м’ясоїдності приєднувалася до поняття «лев». Від постійного сумісного вживання поняття «лев» з ознакою м’ясоїдності судження зробилось аналітичним.
Але окрім наведеної в цьому розділі класифікації суджень існує ще одна, з якою нам необхідно ознайомитися, оскільки вона лежить в основі всіх подальших логічних побудов.