§7. Формальний характер законів мислення
Правильне, послідовне мислення - факт, який характеризує людське мислення. Досягнути ґрунтовного знання, а тим більше опосередкованого знання, без правильного мислення неможливо.
Логічні форми мислення зумовлені реальною об’єктивною дійсністю, зокрема формами зв’язків і відношень речей і явищ. Тому вони не апріорні, не суб’єктивні, а об’єктивні. Об’єктивні в тому сенсі, як об’єктивна істина, що відображує дійсність; об’єктивні в тому сенсі, що вони не залежать від нашої психіки, тобто від наших бажань, емоцій, почуттів, волі. Отже, висновок випливає з вихідних положень не відповідно до наших настроїв і побажань, не відповідно до нашої волі, а саме незалежно від них.Логічні форми підлягають законам мислення. Закони мислення також мають об’єктивний характер, незважаючи на те, що вони є законами мислення, а не законами природи і суспільства.
Питання про характер законів мислення довгий час було предметом суперечок у логіці. Суть полягає в тому, що поняття закону використовується в літературі у двох різних значеннях. По-перше, у значенні закону природи, який діє незалежно від волі людей, і закону встановленого людьми, організаціями, установами тощо. До останніх відносяться закони, установлені державою, постанови, правила внутрішнього розпорядку установи тощо.
Розглянуті нами закони мислення в логіці мають таке ж саме значення, яке в математиці мають аксіоми. Вони так само безпосередньо очевидні, як, наприклад, аксіоми «ціле більше частини», «між двома точками можна провести тільки одну пряму лінію».
Ці закони називаються також формальними законами думки, тому що вони не стосуються змісту думки. Закон тотожності не вказує, які саме уявлення, поняття, судження повинні залишатися тотожними. Закон суперечності також не вказує, які саме думки не повинні самі собі суперечити. Закон виключеного третього нічого не говорить, між якими суперечливими судженнями, що саме суперечать, не може бути третього. Ці закони не говорять цього тому, що їх твердження справедливе по відношенню до будь-якого уявлення, до будь-якої думки: будь-яка думка повинна підпорядковуватися цим законам, абсолютно так, як формули алгебри не демонструють, в застосуванні до яких чисел вони придатні, бо в ці формули можна підставити які завгодно числа і величини.