§6. Підстава індукції

За допомогою індукції ми досліджуємо природу, виво- дячи загальні положення і закони. Але на чому ми ґрун­туємося, коли виводимо такі загальні положення? Що дає нам право узагальнювати, або на що ми спираємося, коли на підставі одного факту чи ряду схожих фактів робимо висновок про весь клас схожих фактів? Що дає нам право робити висновки від спостережуваних випадків до ще не спостережених? Наприклад, дослідивши стисливість од­ного або двох газів, ми, узагальнюючи, стверджуємо, що «всі гази стискаються».

Для того, щоб ми мали право робити висновок від того, що ми спостерігали, до того, чого ми не спостерігали, ми повинні виходити з припущення, що речі мають постійні властивості, тобто речі влаштовані так, що сьогодні відо­мі причини викликають ті ж дії, що і вчора, завтра відо­мі причини викликатимуть ті ж дії, що й сьогодні. Якщо сполучення заліза з киснем сьогодні призводить до появи в ньому іржі, то у нас є впевненість, що так буде завжди, тому що залізу і кисню притаманні такі властивості, взає­модія яких завжди приводитиме до появи іржі. Таким чи­ном, у нас є переконання, що речі, перебуваючи в певних умовах, мають постійні властивості і тому в усіх випадках діють одноманітно. Це можна ще інакше виразити, якщо сказати, що в природі існує певний порядок. Тільки за­вдяки тому, що в нас є таке переконання, ми можемо ро­бити висновки від речей, які ми спостерігали, до речей, які ми ще не спостерігали, але, можливо, коли-небудь спостерігатимемо.