Поняття про паралогізми, софізми, логічні парадокси та антиномії.

Паралогізмом (з грець. – неправильне міркування) називається помилка, яка зумовлюється не навмисним порушенням людиною логічних правил і закономірностей мислення та мови з наступним прийняттям хибної інформації за істину.

Софізм (з грець. – судження придумане розумно, хитро) є навмисним порушенням людиною логічних правил і закономірностей мислення та мови з метою отримання умовиводу, який має видимість істинного. Для цього використовуються хибні засновки, які видаються за істинні, а також висновок робиться з порушенням правил умовиводу. Наприклад, “Люди, що копіюють чужі чужі підписи, роблять злочин. Гравер копіює чужі підписи. Отже, гравер робить злочин”.

Парадокс (з грець. несподіваний, дивний) є формально логічною суперечністю, яка виникає в процесі логічного міркування. Його суть полягає в тому, що в процесі доведення створюються умови для одночасного доказу істинності і хибності певного висловлювання, причому доведення істинності цього висловлювання з необхідністю веде до визнання його хибності, і навпаки. Хрестоматійним прикладом логічного парадоксу є відомий ще з античності парадокс “Брехун”. Наведемо його зміст. Припустимо, якась людина говорить говорить про себе: “Я завжди говорю неправду”. Якщо ця людина дійсно є брехуном, то висловлена нею думка буде істиною, але з цього випливає, що брехун не бреше, а тому не є брехуном. Отже, висловлювання “Я завжди говорю неправду” є хибним. Але це означає, що ця людина і цього раза говорила неправду, а тому є брехуном.. Отже, висловлювання “Я завжди говорю неправду” є істинним.

Наведемо ще один парадокс, який Бертран Рассел повідомив у листі Г.

Де повинен жити мер цього спеціального міста:

а). Якщо він хоче жити в своєму місті, то він не може цього зробити, оскільки там живуть тільки мери, що не живуть в своєму місті;

б). Якщо ж він не хоче жити в своєму місті, то, як і всі мери, що не живуть в своїх містах, повинен жити у відведеному місті, тобто в своєму.

Отже, він не може жити ні в своєму місті, ні поза ним.

Антиномією (з грець. суперечність у законах) називається суперечність між двома твердженнями, кожне з яких однаковою мірою логічно доводиться в даній системі. Вчення про антиномії розробляв І.Кант, який висловив думку ппро те, що в антиноміях відображається суперечливість процесу пізнання, залежність його результатів від наявних форм пізнавальної діяльності, з одного боку, і безмежність його – з другого.Наприклад, висловлювання “Світ має початок у часі” і “Світ немає початку у світі” можна довести одночасно, але за допомого. Різних аргументів. Контрольні питання та вправи

1. Що таке аоняття аргументація.

2. Охарактеризуйте доведення і розкрийте його логічну структуру.

4. Вкажіть види доведення.

5. Охарактеризуйте правила доведення.

6. Вкажіть основні форми демонстрації.

7. Дайте визначення прямого доведення.

8. Охарактеризуйте основу поділу доведень на прямі та непрямі.

9. Що таке апагогічного доведення?

10. Розкрийте хід побудови апагогічного доведення.

11. Дайте визначення розділового доведення.

10. Охарактеризуйте спростування і розкрийте його логічну структуру.

11. Охарактеризуйте види спростування.

12. Охарактеризуйте правила спростування.

13. Розкрийте спростування тези, аргументів і демонстрації.

14. Охарактеризуйте правила і помилки стосовно тези.

15.

16. Охарактеризуйте помилки, які виникають при порушенні правил стосовно аргументів.

17. Охарактеризуйте правила стосовно демонстрації.

18. Розкрийте сутність софізму, паралогізму, логічних парадоксів та антиномії.

19. Чому практика є критерієм істинності в процесі доведення і спростування.

20. Покажіть значення доведень і спростувань для юридичної практики. Вправи

1. Знайдіть тезу, аргументи і вкажіть спосіб доведення:

- Якщо обвинувачений не є винним, то суд його виправдовує.

- Я не встиг сховатися в будинок: настільки раптово почався дощ.

- Між крайніми точками зору лежить проблема.

- Люди завжди селилися там, де були річки. Вони надавали їм воду і рибу, на річках влаштовували млини і мололи зерно, а також вони сполучали людей — по річках плавали в далекі краї. Річки служили захистом від ворогів.

- Для річок знайшлася важлива робота: на них будують гідроелектростанції.

2. У чому полягають логічні помилки, допущені в наступних софізмах?

а). Все, що ти не загубив, ти маєш. Ти не загубив роги. Ти маєш роги.

б). Старогрецький софіст Протагор давав уроки Еватлу. Вони домовилися, що після першого виграного Еватлом судового процесу учень платить своєму вчителеві за навчання. Але Еватл не провів жодного судового процесу, тому не платив вчителеві за навчання. Протагор сказав, що подасть на Еватла до суду і той йому заплатить: якщо судді присудять сплатити, то він зобов'язаний буде сплатити за рішенням суду, а якщо судді не присудять сплатити, то Еватл сплатить за своє навчання за їх договором, оскільки він виграв цей перший процес. На це Еватл відповів, що він не сплатить ні в тому, ні в іншому випадку, бо якщо судді присудять сплатити, то, значить, він програв свій перший процес і не зобов'язаний платити за їх договором, а якщо судді не присудять платити, то він не заплатить за рішенням суду.

3. Яка логічна помилка міститься в наведеному прикладі?

Із-за того, що деякі лікарі помиляються, пацієнти часто говорять: “Всі лікарі помиляються”. Серед студентів можна почути і такі фрази: “Жоден студент не знає цього курсу” або (під час екзаменаційної сесії): “Всі студенти під час іспиту списують”.

4. Проведіть апагогічне доведення тези; “На юридичному факультеті Хмельницького університету управління та права навчаються тільки громадяни України”.

5. Доведіть тезу: “Всі студенти юридичних спеціальностей повинні вивчати логіку”.