§1. Поняття і символи
Ми бачили, що існують різні фігури і модуси силогізмів. Виникає запитання, чи рівноцінні вони? Чи буде існувати різниця у тому, що ми робитимемо висновок за схемою фігури 1, за схемою фігури 2 чи за схемою фігури 3? Виявляється, що різниці не буде, і саме тому перевагу слід віддавати модусам фігури 1.
Доведення з застосуванням цієї фігури мають особливо очевидний характер. Для перевірки істинності силогістичного виводу, вираженого за допомогою якого-небудь модусу тієї чи іншої фігури, належить цей модус звести до якого-небудь модусу фігури 1. Зробити це бажано, оскільки очевидність висновку за схемою фігури 1 можна довести, показавши застосовуваність аксіоми силогізму до модусів фігури 1. У символічних позначеннях модусів, які було наведено в попередньому розділі, є вказівка на те, яким чином має відбуватися це зведення до модусів фігури 1. Літера s показує, що судження, позначене передуючим йому голосним, повинно підлягати чистому оберненню (conversio simplex).Літера р показує, що судження, позначене передуючим йому голосним, потрібно обертати per accidens, або за допомогою обмеження.
Літера m показує, що посилки силогізму потрібно перемістити, тобто більшу посилку потрібно зробити меншою в новому силогізмі, а меншу більшою (потрібно провести metathesis, або mutatio praemissarum).
В, С, D, F - це початкові приголосні назв. Вони показують модуси фігури 1, які отримано від відповідного зведення. Так Cesare, Camestres і Camenes фігур 2 і 4 можна звести до Celarent фігури 1. Darapti, Disarms фігури 3 можна звести до Darii, а Fresison - до Ferio.
Літера к показує, що даний модус може бути доведений за посередництва якого-небудь модусу фігури 1 за допомогою особливого прийому, який називається reductio per deductionem ad impossibile, або, коротше, reductio ad impossibile. Цей прийом зведення називають також reductio ad absurdum.