Поняття судження, його види

Судження - це форма мислення, в якій щось стверджується або заперечується в існуванні предметів або виражається зв’язок між предметом та його властивостями чи відношення між предметами.

Судження бувають прості і складні. В простих судженнях пов’язані два поняття - суб’єкт S і предикат Р за допомогою зв’язки «є» чи «не є.» В складних судженнях пов'язані два і більше простих суджень за допомогою логічних сполучників (див. табл. 9).

Таблиця 9

ВИДИ ПРОСТИХ І СКЛАДНИХ СУДЖЕНЬ

Прості судження поділяються на:

1) Екзистенціальні (судження існування), в яких виражається сам факт існування предмета, що відображається в думці. Наприклад: “Існує любов”. Логічна формула такого судження: А - А.

2) Релятивні (судження відношення), в яких роль предмета, що виражає відношення між двома іншими елементами судження, виконують інші поняття. Наприклад: “Петро брат Івана”. Логічна формула такого судження: aRβ або R(a,β).

3) Атрибутивні судження, в яких стверджуються або заперечуються певні властивості, що належать предмету. Наприклад: “Люди є приматами”, “Життя не є легкою справою”. Зв'язка атрибутивного судження “є” позначається дефісом ( - ), зв'язка “не є” позначається хвилястою лінією (~) Логічна формула атрибутивних суджень: S - Р, S ~ P. Ці судження називаються ще категоричними, тому що в них щось категорично стверджується або заперечується.

Атрибутивні судження поділяються на загальні, часткові, одиничні залежно від того, чи мова в них йде про весь клас предметів, чи про його частину, чи про один предмет у суб'єкті.

Приклади загальних суджень: “Всі українці - слов'яни”, “Жоден гриб не розмножується насінням”. Квантором всезагальності виступає слово “всі”. Воно позначається символом - ‘‘V”.”. Логічна формула першого з цих суджень VS - Р, другого судження VS~ P.

Приклади часткових суджень: “Деякі гриби - отруйні”, “Деякі гриби не є отруйними”. Вони можуть бути визначеними і невизначеними. Кванторами визначених суджень виступають терміни: “тільки деякі”, “більшість”, “меншість”, “немало”, “не всі”, “майже всі”, “декілька”. Квантором невизначених суджень виступає слово “деякі”. Воно позначається символом - “З”. Логічна формула: першого з цих суджень ΞIS - Р, другого судження ΞIS ~P.

Приклади одиничних суджень: “Цей студент є (не є) успішним” (“Це S є (не є) Р”). Вони підкоряються правилам загальних суджень, бо суб'єктом таких суджень є множина з одного предмету, і цей предмет береться увесь. Тому його логічна формула така сама, як у загальних судженнях (∀ S - Р або ∀S - Р).

Виділяючі і виключаючі судження

Особливе місце в класифікації суджень займають 1) виділяючі і 2) виключаючі судження.

1) Кількісна характеристика суджень встановлює обсяг суб'єкта, обсяг предиката залишається невизначеним. Наприклад, у судженні «Зімін - свідок події» не можна встановити, чи є Зімін єдиним або одним зі свідків події. Виділяючі судження усувають цю невизначеність, вони висловлюють той факт, що ознака, виражена предикатом, належить (або не належить) лише даному, і ніякому іншому, предмету.

ВИДІЛЯЮЧЕ СУДЖЕННЯ - вид судження, у змісті якого йдеться про те, що ознака належить тільки даному предметові думки і не належить усім іншим предметам. Його формула «Тільки S суть Р» (напр., «Тільки народ знищить зажерливих корупціонерів»).

Виділяючі судження можуть бути одиничними, частковими і загальними. Наприклад: «Тільки Зімін є свідком події». (S, і тільки S, є Р) - одиничне виділяюче судження. Воно виражає знання про те, що Зімін є єдиним свідком події. Суб'єкт і предикат цього судження мають однаковий об'єм.

«Деякі міста - столиці держав» - приклад часткового виділяючого судження (Деякі S, і тільки S, є Р). Столицями держав є тільки міста, і лише деяка їх частина. Предикат часткового виділяючого судження повністю входить в обсяг суб'єкта.

Часткові виділяючі судження не слід змішувати з деякими частковими судженнями. У частковому судженні «Тільки деякі свідки (S) дали свідчення (Р)» ставлення предиката до суб'єкта залишається невизначеним: показання дають не тільки свідки, але також потерпілий, обвинувачений (схема 1). У частковому виділяючому судженні визначено ставлення не тільки суб'єкта до предикату, а й предиката до суб'єкта: деякі злочинці, і лише злочинці, - рецидивісти (схема 2).

«Всі столиці держав, і тільки столиці - є містами» - приклад загального виділяючого судження (Все S, і тільки S, є Р). Обсяги суб'єкта і предиката загального виділяючого судження повністю збігаються.

Слова «тільки», «лише», що входять до складу суджень, що виражають виділяючі судження, можуть знаходитися як перед суб'єктом, так і перед предикатом (наприклад, «Кримінальне покарання застосовується тільки за вироком суду»). Але вони можуть бути і відсутніми. У цих випадках встановити, що дане судження є виділяючим, допомагає логічний аналіз.

2) Виключаючим називається судження, в якому відображається приналежність (або не приналежність) ознаки всім предметам, за винятком деякої їх частини. Наприклад: «Всі студенти нашої групи, крім Волкова, здали іспити». Виключаючі судження виражаються реченнями зі словами «крім», «за винятком», «не вважаючи» і т. п. (Усі S, за винятком Si є Р).

Значення виділяючих і виключаючих суджень полягає в тому, що положення, виражені у формі цих суджень, характеризуються точністю і визначеністю, що виключає їх неоднозначне розуміння. Саме тому ряд наукових положень, а також статей міжнародних документів, законів держави, статей кримінального, кримінально-процесуального та інших кодексів представлен у формі виділяючих або виключаючих суджень.

2.