Складні судження.
Складні судження утворюються шляхом поєднання між собою простих суджень за допомогою логічних сполучників (кон’юнкції, строгої і нестрогої диз’юнкції, імплікації та еквівалентності).
Природною мовою названі логічні сполучники виражаються за допомогою граматичних сполучників “і”, “та”, “або-або”, “або” (чи), “якщо.,.,то”, “тоді і тільки тоді, коли”. Логіка висловлень абстрагується від змісту суджень, від усіх тонкощів і відтінків думки, які виражаються у судженнях в розмовній і особливо в літературній мові, і розрізняє судження лише за одною єдиною ознакою: значенням їх істинності. З цього погляду судження є величина, що має одне ( і тільки одне) з двох значень: “істина” (коротше - І) або “хиба” (коротше - Х). Одне й те ж саме судження, залежно від контексту, може набувати обох цих значень, але не одночасно. Абстрагуючись від змісту суджень, ми можемо розглядати кожне елементарне судження як одне ціле (позначуване, відповідно, одною літерою), з яким співвідноситься одне і тільки одне з двох значень істинності: істина або хиба. При цьому різні літери будуть відповідати різним судженням, а одні й ті ж самі букви - одним і тим же судженням. Так, під “р” ми можемо розуміти судження: “Всі елементарні частинки мають масу”; під “q“ : “Львів- місто створення Львівсько-Варшавської школи логіків; під “г“: “Аристотель є основоположником формальної логіки”; під “s“: “4% всіх народжених людей обтяжені спадковими захворюваннями”; під “t“: “ Всі планети рухаються кругових орбітах” і т д. Таким чином, букви р, q, г, s, t і т.д. є змінними лише одного певного роду: ці змінні будуть служити символами невизначених /довільних/ суджень. Оскільки кожна змінна позначає судження, вона має певне, заздалегідь невідоме, значення істинності, тобто вона або істинна або хибна (див. Табл12.)
Таблиця12
ТАБЛИЦЯ ІСТИННОСТІ СКЛАДНИХ СУДЖЕНЬ
2.