СЛОВНИК ПОНЯТЬ І ТЕРМІНІВ ЛОГІКИ

Абревіатура - скорочення, яке використовують в усній мові або в написанні слів (внз, СРСР, КНР, США тощо). Абракадабра - незрозумілий набір слів, безглуздя.

Абстрактне поняття - це форма логічного мислення про властивості і відношення предметів (мужність, свобо­да, маса, темрява тощо).

Абсурд - безглуздя, безглуздість, нонсенс, беззмістов­ність.

Автентичний - справжній, достовірний, заснований на першоджерелах.

Агностик - прибічник теорії, згідно з якою людина не­спроможна пізнати істину.

Аксіома - вихідне положення, яке в даній науці прийма­ють без доведення.

Акцент - наголос, посилення якоїсь думки.

Алогізм - непослідовність у міркуваннях, викликана по­рушенням законів логіки.

Альма-матер - старовинна назва університету, який дає духовну іжу.

Альтернатива - думка, що суперечить іншій.

Аналіз - метод наукового дослідження шляхом розкла­дання явища на складові частини.

Аналогія - умовивід, у якому на підставі подібності пред­метів за одними ознаками роблять висновок про їх по­дібність за іншими ознаками.

Анотація - короткий виклад змісту статті, книги, публіч­ного виступу.

Антитеза - протиставлення понять, схем, точок зору, по­дій тощо.

Апорія -протиріччя, яке неможливо вирішити; нездолан­на суперечність.

Апріорі - у логіці намагання щось стверджувати, або запе­речувати наперед, не дослуховуючись до співбесідника.

Аргумент - підстава на користь якогось положення; іс­тинне судження, яке використовують для обґрунту­вання певного твердження.

Аргументи спростування - судження, за допомогою яких спростовують тезу.

Атрибут - необхідна, суттєва і невід’ємна ознака предмету.

Блеф - хвалькуватість, вимисел, намагання ввести в оману.

Бонус - нагорода, премія.

Версія - одне з кількох різних відмінних одне від одного тлумачень якогось факту чи події.

Виведення - логічна дія, процес міркування, результатом якого є нові знання.

Вид - сукупність речей, що входить до ширшої множини речей - роду.

Визначення - логічна операція, завдяки якій поняттям і виразам надається строго фіксований смисл.

Висновок - судження, яке виведене логічним шляхом з вихідних засновків і містить нове знання.

Відношення - порівняння обсягів предметів (суджень) з метою встановлення зв’язку між ними.

Гіпотеза - наукове припущення, яке висувають для пояс­нення якогось явища; судження стосовно закономірно­го зв’язку між явищами.

Дебати - обмін думками, учене обговорення.

Дедуктивний умовивід - умовивід, у якому висновок зро­блено на основі одного або декількох суджень або під­став великого ступеню загальності.

Дедукція - логічний умовивід від загального значення до часткового, від загальних суджень до часткових.

Демонстрація - форма логічного зв’язку між тезою та ар­гументом, що веде до встановлення істини в доведенні.

Дефініція - логічне визначення поняття.

Дилема - вид умовиводу з умовними та розділювальними засновками.

Дискусія - публічне обговорення на зборах, у засобах ма­сової комунікації з метою розв’язання якогось питання.

Дихотомія - послідовний поділ цілого на два, потім поло­винок - на два і т.д.

Діалог - розмова між двома особами.

Доведення - це сукупність логічних засобів обґрунтуван­ня істинності судження на підставі суджень, істинність яких не викликає сумніву.

Догма - положення, яке визнається незмінним, за­вжди правильним для того, хто його визнає безза­перечно.

Ентимема - це скорочена форма категоричного силогіз­му, у якому пропущений більший або менший із засно­вків, або висновок.

Епіхейрема - це складноскорочений силогізм, принаймні одним із засновків якого є ентимема.

Закони логіки - універсальні принципи правильного мис­лення. Основні закони логіки: тотожності, суперечнос­ті, виключеного третього, достатньої підстави.

Заперечення - логічна операція, унаслідок якої істинне вихідне висловлювання перетворюється на хибне, а хибне - на істинне.

Засновок - судження, яке є підставою для висновку і не­обхідною складовою будь-якого умовиводу.

Зв’язка - це частина судження, що поєднує суб’єкт з пред­икатом («є», «не є»).

Зміст поняття - сукупність загальних та істотних ознак предмета.

Індукція - одна з форм умовиводу, перехід від окремого значення до загального.

Істина - у логіці будь-яка думка визнається істинною, якщо для неї є достатні підстави.

Істинність - оцінка логічного висловлювання з позиції правильного відтворення дійсності.

Категорія - найширше поняття, що відображає універ­сальні властивості предметів і явищ та закономірності їх існування.

Категоричний силогізм - це вид дедуктивного умовиводу, в якому з двох суджень, зв’язаних середнім терміном, за умови дотримання правил, випливає висновок.

Клас - сукупність речей, об’єднаних спільними ознака­ми.

Класифікація - логічна операція поділу понять з метою систематизації та одержання нових знань щодо членів поділу.

Кола Ейлера - графічне зображення співвідношень обся­гів понять у формі колових схем.

Конкретне поняття - відображення сукупності ознак, притаманних відповідному предмету.

Концепція - система поглядів на певні явища, процеси, події.

Критика - вираження ставлення до аргументації певної концепції з метою пізнання істини.

Лексика - весь словниковий запас будь-якої мови.

Логіка - наука про закони, форми та прийоми людського мислення.

Логічні зв’язки - диз’юнкція - сполучник «або»; імплікація - сполучник «якщо.., то..»; кон’юнкція - сполучник «і».

Маніпуляція - спритна витівка з системою доведень, або підміна одних доведень іншими.

Мислення - активна дія людської свідомості, спрямована на встановлення відношень між речами для досягнен­ня певної мети.

Міркування - розумовий процес, під час якого на основі вже наявних знань отримують нове знання.

Моделювання - метод опосередкованого дослідження складних систем за допомогою моделей - спрощених зразків (див. Аналогія).

Модуси категоричного силогізму - це його різновиди, що відрізняються один від одного за кількістю і якістю за­сновків, які утворюють силогізм.

Непорівнювані поняття - поняття, які не мають спільних родових ознак.

Неправильне міркування - таке, що не відповідає законам і правилам логіки та призводить до логічних помилок.

Непряме доведення - доведення, у якому для доведення істинності тези необхідно довести хибність антитези.

Несумісні поняття - поняття, обсяги яких практично не збігаються.

Несуперечливість - відсутність у міркуванні логічно про­тилежних чи суперечливих думок.

Номінальне визначення поняття - визначення, за допо­могою якого замість опису предмета вводиться новий термін або пояснюється значення терміна.

Обернення - це такий безпосередній умовивід, у якому у висновку (новому судженні) суб’єкт стає предикатом, а предикат - суб’єктом.

Обсяг поняття - уся множина предметів, яким притаман­ні ознаки одного змісту.

Обмеження понять - логічна операція, перехід від певного по­няття до поняття з меншим обсягом, але більшим змістом.

Одиничне поняття - відображення ознаки лише одного предмета.

Операція - логічна дія, здійснювана за певними правила­ми і спрямована на досягнення певної мети.

Опонент - супротивник у спорі, особа, яка заперечує, ви­словлює власну думку, що відрізняється від вихідної.

Парадокс - це міркування, у якому доходять двох проти­лежних висновків стосовно певного судження (напри­клад, парадокс «купа», «лисий» та ін.)

Паралогізм - це ненавмисна логічна помилка в міркуван­ні, яка виникає внаслідок необізнаності чи несвідомого порушення законів і правил логіки.

Перетворення - це логічна операція перебудови суджен­ня, коли з вихідного судження утворюють нове рівно­значне судження протилежної якості.

Підстава - твердження про цілісну сутність будь-якого предмета чи явища.

Повна індукція - це різновид індуктивного умовиводу, який доводить належність певної ознаки всім предме­там якогось класу.

Поділ поняття - логічна операція, за допомогою якої роз­кривається обсяг родового поняття через перелік його видів.

Полеміка - конфронтаційне зіткнення різних поглядів під час обговорення невизначених однозначно питань з метою перемоги над концепцією противника.

Полісилогізм - складний силогізм, який утворюється шляхом послідовного поєднання кількох простих си­логізмів.

Поняття - форма логічного мислення, за допомогою якої пізнають і фіксують знання про загальні, повторювані та істотні ознаки речей або явищ.

Постулат - вихідне положення, твердження, що при фор­муванні концепцій приймається без доведення.

Правильне міркування - міркування, яке відповідає за­конам і правилам логіки.

Предикат - один із термінів судження, логічна змін­на, у якій розкриваються ознаки предмета судження (суб’єкта).

Пропонент - у формальній логіці - учасник обговорення, який висуває й обґрунтовує свою тезу.

Протиставлення - це такий безпосередній умовивід, у якому відбувається перебудова початкового судження, що полягає в зміні його якості та одночасній переста­новці суб’єкта й предиката.

Пряме доведення - доведення, у якому істинність тези без­посередньо обґрунтовується наявними аргументами.

Резюме - коротке викладення сутності виступу, статті. Реферат - публічна доповідь, виклад сутності питання. Риторика - теорія красномовства; наука про ораторське мистецтво.

Рід - обсяг предметів, що охоплює множину видів цього роду.

Силогізм - дедуктивний умовивід, у якому з двох суджень - засновків одержують зумовлене ними судження - ви­сновок.

Силогізм (за Аристотелем) - це певне утворення, що нале­жить до роду логосів і описується так: він являє собою відношення необхідного слідування між даними припу­щеннями і висновком, причому а) дані припущення по­вністю визначають висновок у тому значенні, що висно­вок, щоб йому з необхідністю слідувати з посилок, не повинен потребувати нічого іншого, крім того, що було в припущеннях, б) висновок відмінний від посилок.

Символи - умовні позначення, за допомогою яких здій­снюються перетворення інформації та формалізація висловлювань.

Система - правильне розташування частин у цілому; су­купність правил для продуманого розташування час­тин цілого.

Софізм - це свідомо хибно зроблений умовивід, який має видимість істинного.

Спростування - логічна операція, спрямована на доведен­ня хибності або сумнівності висунутої тези.

Структура - будова певної системи, сукупність істотних відношень між складовими цієї системи.

Суб’єкт - у формальній логіці те, про що говориться в су­дженні.

Судження - форма мислення, у якій щось стверджується або заперечується про зв’язок речей.

Суперечливість - порушення закону суперечності в мір­куванні про істинність двох взаємовиключних твер­джень.

Теза - це судження, істинність якого треба довести; скла­дова частина доведення.

Теорія - система наукових знань про сукупність взаємозу- мовлених явищ природи, об’єднаних провідною ідеєю.

Термін - слово, що дає точне визначення поняття або яви­ща. У міфології - бог, який охороняє кордони.

Терміни - необхідні компоненти судження (суб’єкт і пред­икат) чи силогізму (більший, менший, середній).

Топ (топік) - стандартний тип мовної ситуації, у яку час­то потрапляє той, хто бере участь в обговоренні тих чи інших тем.

Тотожність - абсолютний збіг, однаковість предмета з са­мим собою.

Тріада - єдність, утворена трьома окремими частинами.

Троп - художній засіб мови (наприклад: метафора, епітет, антитеза, каламбур тощо).

Узагальнення - логічний прийом, за допомогою якого окремі предмети на основі притаманних їм однакових властивостей об’єднуються в групи однорідних предме­тів (класи).

Узагальнення поняття - логічна операція, перехід від якогось поняття до поняття з більшим обсягом, але меншим змістом.

Умовивід - форма мислення, за допомогою якої з одних суджень (засновків) отримують нове судження - висно­вок.

Факт - судження, що фіксує події, які мають місце в при­роді.

Фігури силогізму - структурні форми, що розрізняються положенням термінів у категоричних силогізмах.

Формальна логіка - наука, що вивчає форми мислення та системи наукового знання за законами і правилами ло­гіки.

Епітафія - слово на похоронах, напис на пам’ятниках.